Ростислав МУРАВІН – солдат 65 окремої механізованої бригади. До війни був актором Чернівецького музично-драматичного театру імені Ольги Кобилянської. Зіграв у виставах «Величне століття. Веселе», «Ромео і Джульєтта», «Мина. Історія перевертня» та багатьох інших. У червні 2024 року Ростислава мобілізували.
Про це йдеться у публікації molbuk.ua
Шукав театр, який працює
На початку війни із Києва Ростислав із сім’єю переїхав до Львова.
«Проживши там кілька місяців, зрозумів, що хочу далі працювати актором, але Київський академічний театр «Колесо», де я грав до війни, не працював», – розповідає Ростислав.
Чоловік почав шукати місто, у якому працює театр. Ним виявилися Чернівці.
«Не знав, чи є вакансії. Просто прийшов і сказав, що хочу тут працювати. Наступного дня Людмила Скрипка – головна режисерка театру – повідомила мене, що наступного дня буде прослуховування, тож треба готуватися. Все минуло добре, так і потрапив сюди», – каже актор.
Ростислава мобілізували в червні цього року.
«Тоді закінчувався театральний сезон, а в мене не було партнерів, які могли б мене замінити. Коли їхав на навчання, думав про це, але є більш нагальні питання. Якщо не захищати країну, то не буде кому грати в театрі та відвідувати вистави», – говорить Ростислав Муравін.
«На війні аналізуєш своє життя»
Ростислав уперше в житті одягнув військову форму та взяв до рук зброю.
«Все робив уперше, тому навчатися військового ремесла було цікаво. Я пробував керувати дронами, копати. Уявляєте, актор же не та людина, яка раніше копала траншеї. За місяць-півтора підготовки я намагався охопити всю інформацію, адже розумів: мені потім знадобиться все. Ти з незнайомими людьми живеш у лісі, а згодом вони тобі стають рідними. Я побратимів дуже люблю, ми вже одна сім’я», – ділиться боєць.
Зараз чоловік перебуває на Запорізькому напрямку.
«Я мав багато друзів тут, коли ще жив у Києві. Тепер записую їм відео й кажу: «Хлопці, я у вас вдома», – каже військовий і додає: – Коли потрапляєш сюди, часто залишаєшся наодинці із собою. Я, мабуть, почав думати про все життя, його періоди, сприйняття театру. Часто програю у голові всі свої ролі, думаю, чи можна щось змінити, покращити», – говорить актор.
Ростислав зазначає, що ніхто не має права розслаблятися, оскільки російські окупанти дуже хитрі.
«На війні ти розумієш, що це реальність. Немає й думки, що це гра. Думатимеш по-іншому – це може коштувати життя не тільки тобі, а й твоїм побратимам. Усе треба робити дуже обережно, швидко думати і якомога більше вчитися», – розповідає актор.
На запитання, чи повернеться на сцену, Ростислав відповів, що ще не знає.
«Я багато про це думаю. Одного разу приїжджав у Чернівці, ми збирали кошти на РЕБ для бригади. Коли вийшов на сцену, отримав дуже сильне задоволення, яке відчуває актор після піврічної паузи. Чи повернуся на сцену як актор, не знаю. Єдине, у чому впевнений, що не зроблю виставу про війну, адже театр – це ліки, тому хотів би грати щось позитивне», – каже Ростислав.
Зараз 65 ОМБр, у якій служить Ростислав, збирає кошти на маскувальні пончо.
«Ці пончо з одного боку білі, а з другого – зелені, розраховані на різні сезони. Вони нам дуже потрібні, адже їх не бачить тепловізор. Ми матимемо перевагу над ворожими дронами й зможемо безпечно дійти до позиції. На жаль, це не дешеві речі. Наша мета – сто тисяч гривень на 30 пончо, тому просимо небайдужих долучитися. Ви можете відмовитися від ранкової кави, але врятувати життя, можливо, цілого взводу», – ділиться військовий.
Як допомогти
Карта «ПриватБанку»:
5375 4112 1551 3966
Посилання на банку тут.
