Окупований Донецьк. Фото: Новини Донбасу
Минуло понад два місяці, як окупаційні адміністрації ухвалили так звані «закони» про безхазяйне майно. Щотижня в мережі з’являються списки квартир і будинків, які влада, підконтрольна Кремлю, готова відібрати у людей, які виїхали з окупації. Поки що інформації про те, що в когось конфіскували нерухомість, немає, адже ця процедура триває півроку. Проте, незважаючи на величезні ризики, люди готові повертатись на непідконтрольні Києву території, аби захистити своє житло. У ситуації розбиралися «Новини Донбасу».
«Окрім цієї квартири у нас більше нічого немає»
Так званий «закон» про безхазяйне майно угруповання «ДНР» ухвалило 21 березня 2024 року. Незабаром практично копійовані такі ж самі рішення опублікували «ЛНР» і так звані адміністрації Запорізької та Херсонської областей. Окупанти вирішили, що ті квартири та будинки, де не оплачуються комунальні послуги, які не внесені до Єдиного реєстру нерухомості РФ і які нібито несуть загрозу для інших мешканців, будуть вилучати. Якщо першу вимогу ще можна технічно зрозуміти, то з другою і третьою все набагато складніше. Внести майно до Реєстру можуть лише громадяни Росії. Зрозуміло, що ті, хто виїхав з окупації, паспортів РФ не мають. Третя підстава означає, що якщо у квартирі ніхто не живе, то теоретично там можуть, наприклад, прорвати труби і це нібито загрожує життю інших. Тобто таким припущенням, що щось колись може статися, окупанти пояснюють незаконне вилучення будь-якої квартири.
«Ми поспішно виїхали з Донецька ще 2014 року. Квартира лишилася. Якийсь час ми її здавали, зараз її доглядають друзі. Приблизно до 2021 року ми сплачували за комунальні послуги. Просили знайомих або я їздила в Донецьк приблизно раз на рік і одразу оплачувала всю суму — квартплату, опалення. Одного разу ми робили повірку лічильників води», — розповідає «Новинам Донбасу» переселенка Марина.
Окупований Донецьк. Фото: Новини Донбасу
Але після того, як почалося повномасштабне вторгнення, ситуація змінилася.
«Звичайно, ніхто туди не їздить. Та й перерахувати гроші ми не можемо, аби за комуналку заплатили. Чи загрожує наша квартира комусь? Ви ж розумієте, що це лише привід. У нашій квартирі навіть газу немає. Але їхати туди я не хочу. Я вже морально, мабуть, змирилася із негативними сценаріями. Хоча ця квартира — єдине, що ми маємо. Ми так довго збирали на неї гроші, мешкали в гуртожитку. А тепер уже десять років доводиться жити у зйомному житлі. Та квартира була, як якір, свій кут для розуміння, що ми не бездомні», — ділиться своїми переживаннями Марина.
Лише у Маріуполі окупанти нарахували до 30 тисяч «безхазяйних» об’єктів
Про те, що майно потрапило у списки безхазяйного, ні Марині, ні іншим власникам окупанти не повідомлять. Треба самостійно постійно моніторити списки, які публікуються на різних платформах. Щоб квартиру чи будинок не відібрали, власник має довести своє право на них, приїхати особисто та отримати паспорт РФ.
«Все це робиться для того, щоб ті, хто залишився в окупації, отримали російське громадянство, а ті, хто виїхав, також повернулися і стали громадянами РФ. Це нав’язування російського громадянства, тиск у вигляді відібрання житла, у тому вигляді, як воно відбувається зараз, — це порушення міжнародного права, і Росія за це відповідатиме», — коментує юристка громадської організації «Донбас СОС» Тайя Аврам.
Щоб відшукати порожнє житло, окупанти пустилися на всі заставки. Для фіксації нібито безхазяйного майна в окупації утворюють цілі комісії. Тільки в Мелітополі, як пишуть пропагандистські медіа, призначені «фахівці» вже обійшли понад 50 будинків, а це близько 4000 квартир. Ймовірно, щоб продемонструвати подібність законності, як розповіли «Новинам Донбасу» джерела в Донецьку, окупанти попередньо розміщують на під’їздах дату та час візиту комісії. Мешканців просять наперед підготувати необхідні документи. Приймати візитерів повинні лише власники житла.
«Нам на гарячу лінію дзвонила жінка. У її квартирі в Запорізькій області живуть квартиранти, сама вона в Києві. Незважаючи на те, що житло не порожнє, там є люди, її сусіди вже не можуть відбиватися та не знають, що говорити цим представникам окупаційної адміністрації. Сусіди просять її приїхати, бо там запускають процедуру конфіскації», — коментує директорка-координаторка «Донбас СОС» Віолета Артемчук.
Точних цифр, скільки квартир та будинків планують вилучити окупанти, немає, але масштаби вражають. Лише у Маріуполі, як заявив так званий прем’єр угруповання «ДНР» Євген Солнцев, налічується 20-30 тисяч «безхазяйних» об’єктів. А ось у Мелітополі, за підрахунками окупаційної влади, від 30 до 40% квартир порожні — тобто, мінімум стільки загарбники готові конфіскувати. Як пише «Нова газета. Європа», зараз кремлівські ставленики знаходять у середньому по 1,5 тисячі нібито «кинутого» житла щомісяця.
Окупований Маріуполь. Фото: @inellis09 / X
Півроку, а потім «суд»
Вся процедура конфіскації, як розповіло «Новинам Донбасу» джерело, що має відношення до окупаційної адміністрації Маріуполя, займає півроку.
«Власники, які не пройдуть інвентаризацію, їхнє житло буде визнано та опубліковано на сайті міста, як таке, що має ознаки безхазяйного. Потім зареєстроване в реєстрі як безхазяйне протягом трьох місяців. Потім переведене до муніципальної власності протягом трьох місяців. Власник зможе повернути своє житло лише на підставі рішення суду. Тобто, коли йому вдасться приїхати, то йти до суду і повертати у власність своє житло. Інших варіантів немає», — каже джерело.
Якщо людина все ж таки приїде, покаже документи на квартиру і справа не встигне дійти до суду, ймовірність позитивного результату без наявності паспорта РФ все одно нульова.
«В акті, що стосується Запорізької області, я знайшов окреме положення, яке говорить про те, що до 2028 року лише громадяни Російської Федерації мають право зупинити процедуру визнання майна безхазяйним. Фактично, схоже, що громадяни України без отримання російського паспорта не зможуть жодним чином провести цю процедуру», — каже юрист громадської організації «Регіональний центр прав людини» Микита Петровець.
Окупований Донецьк. Фото: Новини Донбасу
Крім паспорта, окупанти можуть вимагати наявність СНІЛЗ. Отримання документів розтягнеться на місяці. Як розповів «Новинам Донбасу» донеччанин, який побажав залишитися анонімним, перереєстрація квартири зайняла у нього чотири місяці.
«Я пенсіонер. Вирішив продати свою квартиру, але для того, щоб це зробити, її потрібно внести до російського реєстру, а це можливо, щоб там не говорила так звана влада “ДНР”, тільки з паспортом РФ. Довелося отримувати. На це пішло 2 місяці, і це ще відносно недовго. Плюс ще 2 місяці на перереєстрацію. Тобто, у сумі чотири місяці, але я розпочав цю процедуру ще взимку. Зараз черги набагато більші», — розповів донеччанин.
До цього треба додати: щоб виїхати з окупації та повернутися в Україну, необхідний також закордонний паспорт РФ. Його оформлення — це ще приблизно два місяці та мінімум 2 тисячі рублів. Звичайно, документи для виїзду за кордон можна подати паралельно із заявкою на переоформлення квартири. Але в будь-якому разі, поки людина не отримає паспорт РФ, нічого зробити далі вона не зможе.
Поїздка на окуповану територію — це ризик бути затриманим чи депортованим
Але незважаючи на туманні перспективи, люди дуже переживають за своє житло і готові приймати навіть ризиковані рішення, успіх яких насправді не гарантований. Як вдалося дізнатися «Новинам Донбасу», опитавши низку джерел, масово їдуть на окуповану територію, щоб перереєструвати свої квартири, жителі Маріуполя.
«На початку травня звернень на нашу гарячу лінію було дуже багато. Люди запитували, як проїхати на окуповану територію, ми консультували, розповідали про всі ризики, потім вони вже говорили, навіщо це їм потрібно. Єдина порада від нас була не їхати. Зараз потрапити туди можна лише через аеропорт Шереметьєво. На літаку буває, що із 120 осіб фільтрацію проходять 10-15. Трапляється, що половина. Логіки у питаннях ФСБ немає, підстрахуватися ми не знаємо, як», — розповідає Віолета Артемчук.
Процедура фільтрації у Шереметьєво дуже жорстка. Люди можуть провести у митній зоні кілька діб. Їх перевіряють, дивляться всі електронні носії, особисті речі, можуть забрати український паспорт. У «Донбас СОС» згадують: відомі випадки не просто відмов у в’їзді, а й депортацій чи видачі заборони на відвідування РФ. При цьому, навіть якщо людина все ж таки пройде фільтрацію і її пропустять до того ж Донецька чи Луганська, це не означає, що можна розслабитися.
Зараз на окуповану територію можна потрапити лише через московський аеропорт Шереметьєво. Фото: Пресслужба аеропорту
«Для кожного, хто в’їжджає до Росії, а потім їде на тимчасово окуповану територію, це потенційний шанс стати громадянським заручником, ймовірність незаконного затримання та ув’язнення, тортур, звинувачення у шпигунстві, у співпраці з правоохоронними органами України. Це також погрози близьким вам людям. На окупованих територіях можуть відібрати дітей, а чоловіків мобілізувати до армії на війну проти України», — каже юристка «Донбас-СОС» Тайя Аврам.
Адже, скільки б не звучало заяв, що на захоплених територіях діє законодавство РФ, за фактом вони залишаються «сірою зоною», де чиновники, призначені Кремлем, приймають свої рішення. З міжнародним правом, а іноді й з російським ці «закони» ніяк не перетинаються.
«З точки зору міжнародного права забороняється конфіскація приватної власності за відсутності військової потреби в умовах збройного конфлікту на окупованій території. А в цій ситуації у нас саме ці обставини. У людей забирають приватну власність. При цьому вартість не відшкодовується, її вилучають без потреби. Тому це військовий злочин», — коментує Микита Петровець.
Плюс загроза життю людям, які вирішать їхати на захоплені території, ймовірність мобілізації чоловіків в армію РФ, депортації та тортур — і це вже комплексний кейс. До того ж, правозахисники впевнені: навіть якщо людина успішно перереєструє своє житло та знову поїде, окупанти знайдуть нові приводи, аби конфіскувати його.
«Просто буде інший правовий підхід, скажімо так, якщо це можна назвати правовим підходом. В одному випадку це може бути прикордонна територія, безхазяйне майно. Потім розпочнеться історія із земельними ділянками сільськогосподарського призначення, що вони не можуть належати громадянам України доти, доки населення максимально звідти не буде витіснене. Все це робиться, щоб потім сказати: “Дивіться, це територія РФ, тут завжди жили лише громадяни РФ”. Це все зміна демографічного складу населення шляхом витіснення лояльних громадян України та заохочення переміщення туди російського населення, щоб воно отримувало права на власність», — каже Микита Петровець.
Окупований Донецьк. Фото: Новини Донбасу
Що робити, якщо майно з’явилося у списку безхазяйного
Але поки території окуповані, українська влада там безсила. Юристи наголошують: житло у непідконтрольних Києву регіонах у будь-якому разі залишається власністю тих, у кого його відберуть. Навіть якщо окупанти туди когось заселять. Після звільнення територій будинки та квартири повернуться, питання лише в тому, в якому вигляді і що від них залишиться.
«Україна дотримується міжнародного права та захищає власність на окупованій території. Про це говорить Конституція, є спеціальний закон про правовий режим на тимчасово окупованій території. І захищається це також Кримінальним кодексом. Хоч би що робила Росія, окупаційні органи, — рішення судів, нотаріусів — вони не діють», — пояснює Тайя Аврам.
Навіть якщо українець не сплачує за комунальні послуги, не проживає у своїй квартирі, не внесе її до російського реєстру, вона залишається його власністю. До речі, вимогу оплати комунальних послуг юристи також вважають маніпулятивною. Адже зараз це неможливо зробити онлайн.
Що робити тим, хто поїхав і тепер переживає за своє майно?
«Потрібно стежити, що відбувається з вашим житлом. Заведіть блокнот, електронний носій, збирайте туди всі документи, які відносяться до того, що у вас забирають житло. Це необхідно, щоб довести факт порушення права власності на нерухоме майно. Але коли ви збираєте дані, робіть це з розумінням того, щоб не було ризику для вашого життя та здоров’я та життя та здоров’я осіб, які вам допомагають», — коментує Тайя Аврам.
Інформацію про визнання житла безхазяйним бажано якось зберегти — зробити скриншот або архівувати.
«Збирайте все, що можна зібрати, хоч і обмежений доступ до матеріалів. Можливо, вдасться витягти якусь виписку із судового рішення. Можливо, рішення нотаріуса, який оформив. Головне — зафіксувати ці моменти. Навіть можна фіксувати через вирізки із медіа», — каже Тайя Аврам.
Паралельно потрібно зібрати всі документи на житло. Експерти радять перевірити дані в Українському реєстрі прав на нерухоме майно. До 2013 року право на житло оформлялося у паперовому вигляді. Потім вносилося до електронного реєстру. Найскладніше буде тим, хто не має паперових документів. Наприклад, якщо вони лишилися в окупації. У цьому випадку важливо знайти хоча б копії.
Наступний крок — заява до правоохоронних органів України за статтею 438 Кримінального кодексу щодо порушення законів та звичаїв війни. Юристи радять зробити все це навіть незважаючи на те, що стягнути кошти з РФ буде проблематично. Адже якщо мова про репарації, то тут все більш-менш ясно. Але коли рішення ухвалює український суд, можуть бути труднощі.
«Я згадую, як позивач звертався з метою відшкодування моральної шкоди до посольства Росії. Під час розгляду справи суд визначив, що не посольство має відшкодовувати, а сама Росія. Але як стягнути, щоб людина отримала ці кошти, а не щоб це залишилося на папері як рішення суду? Поки що дієвих і певних механізмів немає», — каже Тайя Аврам.
До яких міжнародних інстанцій потрібно звернутися?
Юрист «Регіонального центру прав людини» Микита Петровець радить також дистанційно звернутися до окупаційної адміністрації та російських державних органів. Практичного ефекту щодо повернення майна це, ймовірно, мати не буде. Але звернення пройде кілька інстанцій і відповідь на нього стане важливим доповненням, якщо постраждалий вирішить передати свою справу до міжнародних інстанцій, коли всі національні судові засоби будуть вичерпані.
«Потенційно непоганим механізмом міг бути Європейський суд з прав людини, але Російську Федерацію виключили з Ради Європи. Тому можна намагатися надсилати індивідуальні скарги проти РФ до Комітету ліквідації расової дискримінації або до Комітету ООН з прав людини», — коментує Микита Петровець.
Але ці механізми не є ідеальними, а розгляд у міжнародних інстанціях — перспектива на кілька років уперед. Проте юристи вважають, що це все одно краще, ніж не діяти. Адже війна колись закінчиться і РФ понесе відповідальність за свої злочини.
Матеріал створений за підтримки «Медіамережі»
