Ми повинні перестрибнути самих себе.
Реакція того, що називається міжнародною спільнотою, на катастрофічні обстріли України, зокрема, на те, що сталося у Полтаві (на фото вгорі), ще одне свідчення того, що наші шановні західні партнери продовжують боятися власної тіні. З останнього, що я зараз бачу, це те, що начебто є згода на те, щоб Україна отримала далекобійні ракети, які можна використовувати, але поки що — без права застосування вглиб росії.
Тобто, у нас вони будуть, але лежатимуть на складах і чекатимуть на політичне рішення. Оця тактика — крапля чи чайна ложка на годину, на превеликий жаль, триває.
Я вже, чесно кажучи, не знаю, що повинно статися, щоб в головах тих людей, які бояться оцієї проклятої ескалації, щось змінилося. Бо це вже просто виходить за межі здорового глузду. І правильно каже міністр закордонних справ Литви Габріеліус Ландсбергіс, що «російські літаки краще захищені західними гарантіями, ніж українське цивільне населення». Тому що, якщо ми не можемо знищувати цю авіацію на території росії, таким чином ми гарантуємо, що вона буде там існувати. А це відбувається через те, що наші американські друзі дуже бояться оцієї самої ескалації. І це зачароване коло людей, які не хочуть бачити реалій і які застрягли в своєму інтелектуальному болоті, з якого ніяк не можуть виборсатися. І не розуміють, що чим більше вони будуть там, в цьому болоті, перебувати, тим гірше буде в кінцевому підсумку для них самих.
путін веде проти України війну сирійського типу.
Аби його здолати, мусимо престрибнути самих себе. У нас вже є далекобійна ракета "Паляниця", але грошей у бюджеті на її виробництво, як запевнив президент Зеленський, немає. Тож варто оголосити всеукраїнський волонтерський збір на "Паляницю", і кожен дасть, скільки зможе — 20, тисячу чи 10 тисяч гривень. І коли ми почнемо нею бити по 20-30 найважливіших військових цілях імперії, то й Захід прокинеться, сподіваюся, і почне допомагати.
