Пам’ятаємо, шануємо!
9 серпня 1987 року у далекій Канаді пішов з життя Улас Самчук — автор епічних романів-трилогій «Волинь» та «Ост», низки інших прозових великоформатних творів. Їхня сила — в проникливій спостережливості автора, а також у своєрідній ідейності, патріотиці! Хто ж автор, звідки?
Ігор Ходак, журналіст, Львів, мережа ФБ.
Народився Улас Самчук 20 лютого 1905 року в селі Дермань неподалік від Острога, Волинь. Це село, незважаючи на різні історичні перипетії, продовжувало зберігати сильні культурні національні традиції. У Дермані пройшли дитячі роки письменника. Коли йому було вісім років, батьки переїхали в село Тилявку, неподалік містечка Шумськ. Середню освіту здобував у Кременецькій приватній українській гімназії.
У 1927 році, перебуваючи на службі в польській армії, несподівано втік до Німеччини. Оселився в Бреслау (Вроцлаві), де прожив близько двох років. Тут почався його шлях, яко «людини Європи». У Бреслау він мав змогу ознайомитися з культурними осягами західноєвропейської цивілізації, зайнятися своєю освітою. Зокрема, вивчав німецьку класичну філософію. Кумиром Уласа стає Емануїл Кант.
З 1929 по 1941 рік Самчук жив у Чехословаччині, де продовжив здобувати освіту. Там він зблизився з представниками української еміграції і остаточно перейшов на позиції українського націоналізму. Активно та плідно співпрацював із знаним донцовським «Літературно-науковим вісником». Письменник стає відомим яко автор трилогії «Волинь», романів «Марія», «Кулак» та інших творів.
За часів німецької окупації 1941—1944 років повертається в Україну, на свою рідну Волинь. Маючи тісні контакти з українським націоналістичним підпіллям, все-таки вирішує діяти легально, сподіваючись, що така діяльність стане корисною для українського народу.
Після закінчення Другої світової війни Улас Самчук опиняється в таборі для переміщених осіб на території Західної Німеччини. Тут стає активним організатором українського культурного життя, зокрема такої організації, як «Мистецький український рух» (МУР). У 1948 році емігрує до Канади, де продовжує активно працювати як письменник і публіцист. Тут і помирає, а на його надгробній плиті, поряд з іменем та датами життя, була викарбувана назва трилогії «Волинь» і її першої частини «Куди тече ця річка».
Самчук вважав, що «боротьба є справжнім феноменом життя». І вона «мусить бути керована не лише сліпим інстинктом як анархія діяння, а також свідомою волею, як організована функція». «Приблизно в засязі такого ідейного наставлення, — писав Самчук, — я будував свої творчі задуми, їхній типаж і їх філософію. Перша книга моєї трилогії «Волинь» має вимовну назву «Куди тече ця річка». Річка долі, річка пізнання, річка життя. І хотілося сказати це устами самого життя, устами дітей, устами матері, батька, устами неба, землі, птахів, звірят. Друга книга має назву «Війна і революція», тобто боротьба і ствердження себе на планеті, а третя — «Батько і син», інакше продовження роду людського. А все це разом «Волинь», тобто земля предків, історія, місце на планеті, любов серця, містика душі і частина народу, загрожена чужим загарбником…».
Самчука можна вважати своєрідним прихильником «прогресивного націоналізму», зорієнтованого не на традиції, а на досягнення світової культури.
Більшовицька антилюдська практика, на думку письменника, робить людину сірятиною «безликою», «знеособленою» істотою, яка не має розвинутого почуття гідності. Тому бережімо в собі, в дітях своїх, почуття української гідності! Передаваймо його онукам та правнукам! Тоді все буде добре!
Світла пам‘ять Уласу Самчуку!
