Сьогодні, 18 листопада, у Вінниці відбулось прощання з 25-річним маріупольцем, бійцем групи спецпризначення «Контакт 12» бригади «Азов» Віктором «Хетшотом» Хетчиковим.
Хетшот народився в Маріуполі, проте заповів поховати його у Вінниці, поруч з його другом та вірним побратимом Назарієм «Грінкою» Гринцевичем. Вінничани зустріли полеглого воїна “живим коридором”, проховали Віктора на Алеї Слави (Сабарівське кладовище).
«Це справжній друг і побратим мого Назара. Він вперше побував у Вінниці вже після смерті Грєнки. Взяв відпустку і прихав до нас в гості, витягував моїх дітей з того жахливого стану. Хетшот став для мене рідною дитино. Дуже добрий, веселий і завжди усміхнений, – згадує мама полеглого воїна Назарія Гринцевича, Маріанна Колос. – Дуже вдячна вінничанам, що так достойно прийшли у провели його, що вийшли на «живий коридор». Це був справжній воїн і герой.
Віктор Хетчиков залишив заповіт, який опублікували на його сторінці в Інстаграм, вже після його смерті. Такою була його воля. Саме в заповіті захисник написав, що хотів би знайти свій спокій у Вінниці, поруч з побратимом Грєнкою:
«брати к-12, щоб у вас все було ідеально, щоб похоронили мене на кладовищі де Гренка або в Хмельницькому як вирішить сестра, звісно хочеться де побратим є»
Хетшот долучився до війська, щойно йому виповнилось 18 років. Спочатку був солдатом, а потім пройшов сержантські курси. Був ідейним воїном, патріотом своєї батьківщини. Щиро любив людей, за них і віддав своє життя. Побратими згадують про сержанта Віктора Хетчикова:
Ілон: «Він був завжди на позитиві. Кожен наш боєць міг підійти до нього за порадою. Він ділився досвідом. Він був близьким з Грєнкою, вони навіть характером схожі були. Завжди двіж, завжди на позитиві. Своїм гумором піднімав настрій нам усім».
Таклбері: «Це була неймовірно розумна, відважна людина. Справжній син нашої нації. Він загинув так як він хотів зі зброєю в руках, захищаючи нашу країну. Війні віддав понад 7 років свого життя. Хотів бути похованим тут у Вінниці поруч з другом. Ми виконуємо його волю».
Полдед: «Початок повномасштабки він зустрів на Київщині. Але дуже мріяв попасти на деблокаду Маріуполя свого. Це його місто, про яке він часто згадував і розказував. Це дуже важка втрата для нас. Для мене. Він був моїм другом».
Румбік: «Хетшот був моїм найкращим другом. Ми познайомились піч час БЗВП в «Азов». Так і почалась дружба. Він дуже відважний воїн. І людина хороша».