Якраз 15 листопада 1967 року журналіст В'ячеслав Чорновіл був засуджений до трьох років ув'язнення у таборах суворого режиму за антирадянську діяльність.
Загалом у радянських тюрмах та таборах Чорновіл провів близько 10 років. Був засуджений 4 рази. В один із років витримав 83 допити і ніколи не свідчив супроти друзів.
Дмитро Чекалкін, блогер, сторінка ФБ.
Його так боялася влада, що під Олімпіаду-1980 ініціювала кримінальну справу, звинувативши у замаху на зґвалтування.
В КДБ він отримав прізвисько «Невгамовний».
У житті В'ячеслава Чорновола була одна подія, яка фактично вирішила його подальшу долю — 4 вересня 1965 року він виступив, разом із Іваном Дзюбою та Василем Стусом, у кінотеатрі «Україна» на прем'єрі фільму Параджанова «Тіні забутих предків», з протестом проти арештів української інтелігенції.
Цю демонстрацію розглядають як першу акцію відкритого протистояння тоталітарній владі, хоча ще 8 серпня Чорновіл виголосив гостру антикомуністичну промову на відкритті пам'ятника Шевченкові в с. Шешори на Гуцульщині.
Після виступу його звільняють з роботи, не дають навчатися в аспірантурі, куди він вступив за конкурсом, на нього всіляко тиснуть КДБшні інформатори. А Чорновіл пише листи до керівництва комсомолу, викриваючи несправедливість і стукачів КДБ.
Матеріалів відносно першої кримінальної справи небагато. У 1996 році матеріали цієї справи повернуті з архіву самому Чорноволу. Але окремі документи та цікаві факти можна знайти у матеріалах «другої справи 1967 року» (вирок від 15 листопада 1967 року).
В'ячеслав Чорновіл відмовився свідчити у справі проти своїх друзів, чудово розуміючи, що цим самим наражає себе на велику небезпеку. Результат: три роки ув’язнення в таборах суворого режиму.
А роком раніше була кримінальна справа відносно братів Горинів, Мирослави Зваричевської і Михайла Осадчого. Це була одна з багатьох справ, які активно відпрацьовувалися в той період у Львівській області за статтею про антирадянську агітацію і пропаганду (ст. 62 КК УРСР).
У СРСР на той час відмова давати свідчення в суді каралася кримінальною справою проти самого свідка. Таким чином «заохочували» всіх свідків давати побільше матеріалу для слідства, щоб легше було довести вину підсудних. Знаючи про це і розуміючи, що він сам може дуже легко опинитися на лаві підсудних, Чорновіл «категорично відмовився давати суду покази…» проти підсудних друзів, які навіть визнали свою вину. Тобто логічної потреби уникати давати свідчення уже не було, але Чорновіл усе одно відмовився.
Як результат, колегія судів Львівського обласного суду просто на судовому слідстві відкриває кримінальну справу щодо свідка Чорновола. Така можливість була у Кримінально-процесуальному кодексі УРСР 1960 року. Швидке досудове слідство і передача справи до суду.
Безпосередньо в судовому засіданні, вже відносно Чорновола 08 липня 1966 р. він знову підтвердив свої слова. Вироком народного суду Ленінського району міста Львова від 8 липня 1966 року, Чорновіл засуджений на три місяці виправних робіт за місцем роботи з відрахуванням 20% заробітку на користь держави.
Тепер люди кажуть: в України був свій Вацлав Гавел, який виводив її на власний шлях — В'ячеслав Чорновіл, та не всі його тоді побачили, на жаль.
Цікаві та маловідомі факти з минулого нашої держави представлені у книзі Ганни Черкаської “Українська Історія в Обличчях”.
