«Розумів, що рано чи пізно, піду до війська»: історія волонтера з Чернівців Олександра Науменка, який вступив до ЗСУ

"Розумів, що рано чи пізно, піду до війська": історія волонтера з Чернівців Олександра Науменка, який вступив до ЗСУ

Фото із соціальних мереж Олександра

Олександр Науменко – волонтер і військовослужбовець із Чернівців.

До початку війни разом із чернівецьким активістом Артемом Жуком організував чимало екогруп, які прибирали різні ділянки в місті, пише molbuk.ua

«Я зацікавився волонтерством у 2020 році. Мотивувало відео в соцмережі: волонтер на благодійних засадах прибирав у різних містах. Я теж одного разу спробував це зробити, сподобалося. До цього також почали залучатися інші люди в Чернівцях. Мені написав місцевий активіст Артем Жук, запропонував прибрати територію біля Прута та інші місця. Наші ініціативи ми поширювали через соцмережі й через них долучили ще 15 людей. Відтоді й почалася моя волонтерська робота», – розповідає Олександр Науменко.

Підтримував переселенців і займався безбар’єрністю

З початком війни Олександр спрямовував зусилля на підтримку ЗСУ. Його волонтерська діяльність тривала до листопада 2023 року, після чого чоловік вступив на військову службу.

«Спочатку я волонтерив від фонду «Волонтерський штаб захисту України». Упродовж трьох місяців активно там працював. Потім мене запросила громадська організація «Чернівецьке об’єднання «Захист». Спочатку я підтримував переселенців, а потім став працювати над питаннями безбар’єрності, підтримки людей з інвалідністю», – каже Олександр.

"Розумів, що рано чи пізно, піду до війська": історія волонтера з Чернівців Олександра Науменка, який вступив до ЗСУ

«Мені постійно говорили, що я і так роблю свій внесок, залучаю до донорства, організовую збори, активно волонтерю, але все одно морально тиснуло те, що інші служать, а я ні. Розумів, що я здоровий, фізично витривалий хлопець – і перебуваю в тиловому місті, а інші люди повинні служити у військах. Я зрозумів, що рано чи пізно все ж вступлю до ЗСУ, – ділиться військовий. – У вільний час почав здобувати нові навички. Вчив тактичну медицину та мінно-вибухову справу, щоб бути готовим до служби. Навчання моє на службі тривало 35 днів, але там, на жаль, не надають усіх знань. Моя особиста рекомендація всім, хто зараз живе цивільно, не витрачати час: поки є змога, здобувайте навички, які потрібні у війську».

Олександр пройшов базову військово-навчальну підготовку на Рівненщині. Пізніше поїхав на навчання за кордон.

«Зараз я командир взводу. Під час базової підготовки було важко звикати до нових людей. Підготовка передбачала стрілецькі, тактичні заняття, але бракувало тактичної медицини та знань з управління безпілотниками», – каже Олександр.

Через травму ліктя чоловік наразі не може брати участь у бойових діях, але виконує інші завдання, які не потребують фізичної активності.
Після вступу до ЗСУ Олександра підтримали друзі-волонтери.

«Багато волонтерів відгукнулося, почали пропонувати допомогу, я відмовлявся. Адже в навчальному центрі прекрасно усім забезпечили. Моя сім’я спочатку не зрозуміла мого рішення, хоча дружина усвідомлювала, що рано чи пізно до цього дійде. Найважче це пережив мій п’ятирічний син», – ділиться військовий.

«Маю бажання, щоб син жив у мирній країні»

Олександр каже, що найважче, коли розумієш, що ти зараз не в окопах, з побратимами.

«Наче розумію, що роблю також важливу справу, але все одно здається, що цього мало. Тому що інші солдати перебувають на передовій, а ти за наказом командування виконуєш іншу роботу», – зізнається Олександр.

Чоловік активно організовує збори коштів на засоби радіоелектронної боротьби, тактичну медицину та інше обладнання.

«Люди вигоріли морально, фізично й фінансово, тому я не проводжу розіграші чи акції, а вірю, що люди свідомо розуміють важливість таких зборів. Зараз ми майже закрили збір на засоби радіоелектронної боротьби, які можуть врятувати багато життів», – каже Олександр Науменко.

"Розумів, що рано чи пізно, піду до війська": історія волонтера з Чернівців Олександра Науменка, який вступив до ЗСУ

Військовий каже, що найбільше його мотивують рідні, а особливо бажання, щоб син жив у мирній країні.

«Моя дружина з Маріуполя, і ми мріємо одного дня разом із сином навідатися в це мирне українське місто», – ділиться Олександр.

Для тих, хто хоче долучитися до збору Олександра:
Ціль – 200 тисяч гривень
5375 4112 1924 3347 Monobank
Також до збору можна долучитися за посиланням.

Новини України