«Побажання одне — не чути, як гуркочуть снаряди…»

«Побажання одне - не чути, як гуркочуть снаряди...»

Генеральний директор в Дніпропетровська Обласна Клінічна Лікарня ім. І.І. Мечникова Сергій Риженко   тривалий час у соцмережах публікує історії спасіння воїнів і мешканців області. Ці короткі відео допомагають глядачам усвідомити, яку складну рятувальну місію виконують наші медики під час російської війни. Тут не тільки про тілесне руйнування абсолютно здорових людей, а й духовне також. Але коли в твої сили вірять лікарі, одужання неминуче.

Так, мешканка Покровська Юлія, перебуваючи в лікарні,  не припиняє вірити в краще, любити та через біль усміхатись… Про неї черговий пост гендиректора.

 

"Сім'я Юлі, коли почалися величезні обстріли Покровська, забрала  діточок Єгора 12 років та Мілану 6 років та поїхала в село Райполе Межівського району.

Почали облаштовуватися в невеличкому сільському будиночку.

6 жовтня, поправши білизну, вийшла на подвір'я, почула гул гармат.

Касетні снаряди розірвались біля її двору.

Уламками пошкоджені легені, поламана нога та струс мозку, який не дозволяє розділити події що були "до" і "після".

Лікарі Межової зробили дві операції після поранення та доправили жіночку до Мечникова у вкрай важкому стані в реанімацію", — пише Сергій Риженко.

.За його словами, чоловік Руслан зараз няньчить з бабусею дітей, які врятувалися тому, що під час вибуху були в хаті. 

"Побажання одне — не чути, як гуркочуть снаряди, жити у вільній Україні та і далі любити все своє рідне, — з втомленою посмішкою каже Юлія…"

Новини України