Військові у Баєві
Майже сорок захисників України, які лікуються на Волині, побували на екскурсії у Луцькому зоопарку та Баєві.
Мінімандрівки відбулися у межах програми реабілітації військових. Про це йдеться на сторінці Волинської ОВА.
«Найбільша наша цінність – це життя. Як почалась війна, ми переймались тим, як зберегти наших тварин, не знаючи, що доведеться рятувати інших», – розповідала директорка зоопарку Людмила Денисенко під час екскурсії.
Разом із військовими евакуйовували гімалайського ведмедя. Переправляли човнами мавп із зоопарку, який був під окупацією. Натомість за обміном отримали ламу Беллу з Молдови, яка тепер ганяє загоном місцевого холостяка Кузю, що 12 років успішно прожив сам.
У Луцький зоопарк перевезли із Бахмута 60 кучерявих голубів, що продовжували триматись рідної зруйнованої голуб’ятні.
«Коли ти спиш, тобі війна сниться. А тут якось легше дихається, думається. Забуваєш на час. Дякую за цю можливість. Та й цікаво часом, хто за ким спостерігає – ми за ними чи вони за нами?» – ділиться враженнями від екскурсії лучанин Олег. Його рука в металевих стрижнях апарату Ілізарова.
Із зоопарку автобус прямує до Гіркої Полонки. Екскурсоводка Анастасія знаходить чим зацікавити навіть місцевих волинян. А серед військових – уродженці різних куточків України. Харків, Конотоп, Дніпро, Житомир.
У Боратинській громаді військових зустрічає настоятель храму Воскресіння Господнього. Храм виріс з чернечої обителі, заснованої князями на Монастирській Гірці. Процвітав, пережив занепад та вогонь, був відданий під зерносховище за радянських часів. Сьогодні тут завжди відчинені двері, а на Великдень кожен житель громади може задзвонити у дзвони, закликаючи Божу благодать для рідних серцю людей.
Воїни ставлять свічки та схиляють голови при іконах, кожен по своїй вірі.
Міцно стискає руки військовий Петро. На стіні храму серед портретів полеглих захисників він упізнав обличчя товариша. Ігор Столярук загинув у 2022 році під Соледаром, прикривши собою двох побратимів від ворожого обстрілу.
«Неприродньо людині помирати від кулі, а природньо від глибокої старості. Але ворог не питає і не дає вибору. Нехай небесними ангелами та воїнами стоять полеглі пліч-о-пліч з нами, а вам, скаліченим війною, Господь поверне здоров’я, віру та надію», – провадить отець Володимир, та після спільної молитви запрошує всіх на дзвіницю.
Побували воїни і на пасіці Івана Душака. Більше 30 років він тримає пасіку і музей бджільництва, перейнявши практику та досвід бортництва у свого тестя.
Після екскурсії всіх пригощали медом з пасіки і трав’яним чаєм.