У серпні 2023-го двом полтавцям та двом жителям Закарпатської області оголосили підозри в організації нелегального перетину кордону ухилянтами від мобілізації — за рік один з обвинувачених провину визнав, уклав угоду із прокурором та отримав 5 років умовно
11 жовтня Октябрський райсуд Полтави виніс вирок полтавцю Юрію Войцеховському за організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів (ч. 3 ст. 332 КК України). Войцеховський разом з трьома спільниками організував нелегальний перетин кордону ухилянтами від мобілізації за $5000. Про це стало відомо з Єдиного державного реєстру судових рішень.
Нагадаємо, що схему злочину викрили 6 серпня 2023 року під час спроби перетину кордону шістьма жителями Полтавської, Львівської та Харківської областей: ухилянти від військової служби передали підозрюваним готівку в $30 000.
Тоді правоохоронці повідомляли, що двоє жителів Полтави шукали чоловіків, які хотіли виїхати до країн Європейського Союзу й після отримання завдатку відправляли їх в Мукачево на Закарпатті. Там чоловіків зустрічали та поселяли в орендованому будинку співучасники злочину. Незаконного перетину держкордону очікували від трьох днів до двох тижнів.
Після отримання другої частини вартості «послуг» підозрювані доставляли чоловіків до кордону України, де човнами через річку переправляли їх у Румунію.
Згідно з матеріалами справи, обвинувачений Юрій Войцеховський — громадянин України, уродженець Полтави, має вищу освіту, ніде не працює, інвалід 2-ї групи, розлучений, має на утриманні малолітнього сина. Войцеховський раніше до кримінальної відповідальності не притягався.
Так, Юрій Войцеховський, згідно із домовленостями, підшукував громадян України, які хотіли перетнути державний кордон без належних на те підстав і документів поза визначеними пунктами пропуску. Також обвинувачений повідомляв охочим вартість таких послуг.
Далі інший учасник угруповання зустрічався із цими клієнтами та надавав їм більш детальну консультацію щодо організації механізму перетину держкордону. Чоловік повідомляв яким чином відбуватиметься розрахунок та розподілятиметься грошова винагорода за послуги.
Вже потім ще двоє спільників — мешканці Закарпатської області зустрічали «клієнтів», заселяли у готель, збирали документи, надавали консультації щодо процедури та механізму незаконного перетину державного кордону та отримували свою частину грошової винагороди.
Войцеховський підшукав клієнта, який мав намір незаконно перетнути кордон та виїхати до Румунії. 28 червня 2023 року між чоловіками відбулася зустріч, під час якої було повідомлено про план дій. «Клієнту» розповіли, що направлять його до двох людей у Закарпатській області, його зустріне таксист і доставить до місцевих, а вже у визначений час останні доправлять його до кордону та покажуть місце, де саме він має перейти державний кордон України.
3 серпня 2023 року неподалік магазину «Кулиничі», між вулицями Комарова та Геофізики, у селі Розсошенці «клієнт» передав Войцеховському $2000. 4 серпня чоловік заселився в будинок на території санаторію в селі Синяк Мукачівського району Закарпатської області. А 6 серпня спільники із Закарпаття отримали від клієнта свою частину грошових коштів — $2500.
10 червня 2024-го року між прокурором та обвинуваченим Войцеховським була укладена угода про визнання провини. А 11 жовтня цю угоду затвердив суд та призначив чоловіку 5 років ув’язнення, без конфіскації майна. Але від відбування покарання його звільнили з іспитовим строком — 2 роки.
Юрій Войцеховський зобов’язався:
- передати військовій частині два гумових штурмових човна з двигунами, вартістю $5300, які він придбав за кордоном та надати документи про підтвердження їх передачі до Полтавської обласної прокуратури;
- перерахувати благодійну пожертву на користь ЗСУ — 100 000 грн;
Речові докази суд постановив повернути Войцеховському, а саме — мобільний телефон IPhone 14 Pro Max та гроші — $5450 та 200 євро.
Вирок ще не набрав законної сили та може бути оскаржений в Полтавському апеляційному суді протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Анастасія НЕДОГОРСЬКА, «Полтавщина»
