На сотому році життя пішов у далекі незворотні мандри Василь Артемович Сідак – легендарний історик та краєзнавець нашого краю.
Усе його життя було пов’язане з рідним селом Дніпровокам’янкою, історія якого налічує понад 370 років. Тут народився у родині сільського вчителя Артема Сідака, сюди повернувся після вимушеної восьмилітньої розлуки (остарбайтерства у Німеччині і служби в Радянській Армії), тут проробив у місцевому колгоспі садівником, агрономом, головою профкому, диспетчером. Працював, ростив доньку і двох синів, будував дім на батьківській садибі, плекав власний сад і виноградник.
Про це повідомив відомий біолог Петро Чегорка.
Уже у зрілому віці з’явилось у нього захоплення, якому судилося стати справою життя. 1964 року, коли дніпровські води заповнили ложе новоствореного водосховища, і хвилі річкового прибою підмили береги, із глибинних шарів ґрунту почали з’являтися різноманітні свідоцтва старовини.
У своєму домі Василь Артемович зробив музей історії рідного краю.
Крім колекціонування вагомим був доробок невгамовного Василя Артемовича в мемуаристиці. В газетах і часописах публікувались його спогади: «Пащенків млин», «Омельник: річка і люди», «Дніпровські плавні: яка ціна нашої втрати», «Мазепин бугор», «Забута могила».
