Леоніду Лисову 76 років. До Чернівців приїхав першого травня 2023 року. До війни він жив у Маріуполі й був власником масажної асоціації та чотирьох філіалів. У сфері реабілітаційного масажу працює майже 40 років.
Про це йдеться у публікації «МБ».
«У мене був прекрасний офіс в центрі Маріуполя та дуже багато учнів, які зараз роз’їхалися по всьому світу», – розповідає чоловік.
Щоби цього всього досягти, йому знадобилося 20 років. Згодом пандемія та війна. Леонід Лисов рік перебував за кордоном. Потім повернувся до Чернівців, і, як сам каже, не помилився.
Тут разом із напарницею Тетяною Шинкар вони відкрили центр масажного мистецтва, що є філіалом маріупольської асоціації.
«14 жовтня минув рік, як ми почали працювати», – кажуть вони.
Сім років тому Тетяна залишилась без засобів для існування. Квартира, у якій мешкала жінка разом із сім’єю, згоріла дощенту.
«Мій чоловік військовий, на той час тиждень як приїхав із АТО. Квартира згоріла під час ремонту. Ми з трьома дітьми залишилися без нічого», – розповідає вона.
Тетяна та Леонід кажуть: обом довелося будувати життя з нуля.
«Перші слова були про спільні інтереси»
Тетяна Шинкар, напарниця пана Леоніда, понад 20 років працювала в педагогічному коледжі викладачем фахових методик із фізичного виховання. Паралельно жінка чотири роки працювала масажисткою.
«Моя постійна клієнтка розповіла про Леоніда Юхимовича – чудового масажиста й людину, і, що важливо, досвідченого фахівця. Ми зустрілися в парку, і перші слова були про спільні інтереси», – розповідає жінка.
Після кількох робочих зустрічей Леонід Лисов сказав, що треба шукати приміщення і робити центр. Тоді пані Тетяна зрозуміла, що не повернеться на свою роботу, де пропрацювала 20 років.
«Коли вона сказала, що залишає роботу, я зрозумів: на мене звалилася така відповідальність, що зістрибнути я не маю права», – каже Леонід Лисов.
Центр відкрили за місяць з нуля. Як зазначає Леонід Юхимович, це досить легко вдалося. Тетяна Юріївна додає: допоміг спільний багаторічний досвід.
«Ми не працюємо, а служимо»
На день у центрі приймають до п’яти людей.
«Ми не працюємо, а служимо. Віддаємо людям свої знання, досвід, емоції. Завдяки Тетяні той формат, який працював у мене в Маріуполі, працює тут. Ми маємо однакові погляди на нашу професію і спільну філософію – отримувати не зарплату, а нагороду», – пояснює Леонід Лисов.
Пані Тетяна додає: «Клієнти стають нашими друзями. Вони приходять сюди по домашній затишок, діляться своїми турботами та проблемами».
Тетяна та Леонід зазначають: обоє й далі навчаються й планують розвиватися в різних напрямках.
«У нашій професії треба бути вічним студентом. Це фах, який потребує постійного розвитку», – зазначає Леонід Юхимович.
У центрі також ведуть навчання. За рік видали шість сертифікатів. Зараз працюють над курсами, щоб підготувати команду, адже планують розширюватися.
«У Маріуполі розвиток бізнесу відбувався, коли я навчав, тоді створювалася команда. Вона згодом і підштовхувала до розширення. Ось для чого в мене були два прекрасні офіси в місті, адже було кому працювати», – каже чоловік.
«Унікальні люди в Україні»
У Львові Леонід Юхимович ще й навчає волонтерів-масажистів маріупольського капеланського батальйону.
«Я їхній інструктор з масажу. Готую людей, які їдуть на передову й працюють там із нашими хлопцями. На свій день народження знову туди приїхав і вручив сертифікати, а вони мені – шеврон. Тепер я, так би мовити, у їхній команді», – каже він.
Леонід Юхимович працює як волонтер. Наступну поїздку планує на листопад.
«Волонтери-масажисти – унікальні люди в Україні. Це моя справа, частина роботи, яку я вкладаю в Перемогу. Мій син теж там, також воює. Має три освіти, є адвокатська ліцензія, проте вже третій рік на війні», – розповідає пан Леонід.
