Іван Сасін: виповнилося три роки боротьби з Євгеном Диканем

Іван Сасін: виповнилося три роки боротьби з Євгеном Диканем

Затримання Євгена Диканя 2 вересня 2021 року

Минуло три роки боротьби за справедливість у системі, де не існує покарань за корупцію

Вже третій рік я веду боротьбу з корумпованими проявами представників полтавської влади, зокрема із системою хабарництва та створенням штучних перешкод під час оформлення та видачі дозвільної документації для підприємців. У 2021 році полтавці отримали надію на покарання відомого та одіозного депутата Полтавської міської ради Євгена Диканя, який позиціонував себе як «права рука Мамая» та «хазяїн міста», а також міського архітектора Миколи Шевельова, який, за словами його підлеглих, «підпише будь-який документ, навіть із порушенням, якщо це буде вирішено з Диканем». Я добре пам’ятаю суспільний резонанс та позитивну реакцію полтавців після того, як працівники СБУ, у результаті мого звернення про вимагання хабаря, затримали Євгена Диканя, який є головою фракції політичної партії «За Майбутнє» та членом депутатської комісії з питань містобудування, архітектури у Полтавській міській раді, та його поплічника — головного архітектора міста Миколу Шевельова.

Але через три роки моє основне питання, на яке я хочу звернути увагу суспільства та представників держави, це:

Чому обвинувачені у вимаганні та корупції досі не отримали вирок, і що відбувається у цій справі?

Громадяни України давно вже втратили надію на справедливість правоохоронної та судової систем, через що корупцію сприймають як офіційні платежі, а безкарність як «кастову» систему, де «політичні недоторкані» мають повну індульгенцію за корупцію та розкрадання бюджетних коштів.

Щоб залишитися на свободі, продовжувати обіймати керівні посади та мати змогу перерозподіляти корупційні потоки, Євген Дикань та його спільник Микола Шевельов найняли групу адвокатів, які постійно зловживають правом на захист свого клієнта і систематично відкладають судові засідання. Навіщо це робиться, пояснювати нікому не потрібно, адже роки йдуть, і полтавці все менше згадують про цю резонансну справу.

Одразу після затримання Євгена Диканя на мою адресу почали надходити як пропозиції «дружби» зі спробами підкупу, так і погрози, із відкриттям фіктивних кримінальних справ проти мене та моєї родини, а також прямими погрозами фізичної розправи та вбивства. Я звернувся з цими погрозами до правоохоронних органів, але, на жаль, вони виявили повну бездіяльність та неналежне розслідування, що навіть було зафіксовано представниками прокуратури. Після того як у Євгена Диканя з’явилося усвідомлення, що 8 років ув’язнення, разом з архітектором міста, дуже можливі, він почав робити спроби домовитися зі мною, пропонуючи заявити в суді про визнання вини, але не за корупційні злочини, а за шахрайство. Ймовірно, адвокати пояснили йому, що шахрайство можна перекваліфікувати на умовний термін через його інвалідність, яку він терміново отримав для цього, і в майбутньому «амністувати» судимість.

Після численних невдалих спроб вмовити мене на перекваліфікацію, я знову отримав погрози фіктивних кримінальних справ, а депутат Верховної Ради Андрій Боблях від партії «Слуга народу» почав писати різні депутатські звернення для провокування цих фіктивних кримінальних справ, впливаючи своїми фірмовими бланками «Верховна Рада України». Наразі пан Євген Дикань погрожує мені фіктивними карними справами, посилаючись на свій вплив у правоохоронній системі, щоб таким чином посилити свої переговорні позиції. Мета цього психологічного тиску та погроз насильства через підставних осіб у мою адресу — уникнення кримінальної відповідальності та продовження керування корупційними потоками Полтави, разом з іншими членами партії «За Майбутнє» та колишнім, а можливо і майбутнім, судимим за корупцію мером Полтави — Олександром Мамаєм.

Такий стан справ усе більше переконує мене, що в нашому місті боротьба за справедливість та відновлення законності приносить лише проблеми для того, хто не погоджується давати хабарі та намагається знайти справедливість стосовно політичних хабарників.

У ЗМІ міститься дуже багато аналізу та публікацій стосовно того, що Євген Дикань та підконтрольна йому фракція «За Майбутнє» продовжують контролювати наше місто. Вони впливають на розподіл та освоєння бюджету, у ручному режимі контролюють видачу абсолютно всієї дозвільної документації та багато іншого. Це призводить до того, що полтавці кожного тижня стають свідками нових і нових корупційних скандалів. Бюджетні кошти розподіляються за принципом квот тієї чи іншої партії, а такі, як колишній шеф Диканя — Мамай, знову розпочали політичні перегони, роздаючи набори для першокласників та харчові набори для пенсіонерів, адже через своє зубожіння вони завжди віддадуть свої голоси за пакет гречки та цукру.

Тож у підсумках трьох років справи корупції Диканя та Шевельова ми маємо:

  1. Три роки минуло з дати затримання Євгена Диканя та Миколи Шевельова.
  2. Обидва отримали підозри, звинувачення та можуть отримати 8 років ув’язнення з конфіскацією майна.
  3. Незважаючи на це, вони продовжують впливати на політичну ситуацію в місті та обіймають державні посади.
  4. Переслідування мене як заявника та потерпілого, враховуючи погрози на мою адресу.
  5. Бездіяльність правоохоронних органів щодо моїх заяв про погрози.
  6. Визнання прокуратурою бездіяльності поліції у справі щодо погроз мені, але надалі нічого не відбувається.
  7. Через моє місцеперебування на іншому континенті, у правовій державі, фізичне насильство щодо мене стало складним для реалізації, то ж почались спроби екстрадувати мене через відкриття фіктивних кримінальних справ, навіть за участі депутата Верховної Ради та його численних звернень до головних офісів правоохоронної системи України.
  8. Спроби Диканя перекваліфікувати статтю на шахрайство з метою уникнення ув’язнення та конфіскації майна.
  9. Нові спроби психологічного тиску на мене та погрози відкриттям фіктивних справ.
  10. Продовження затягування судового розгляду через перенесення засідань з боку адвокатів обвинувачених, що в загальній картині виявляє кричущу неповагу до судді та в цілому до судового процесу та інституту правосуддя в нашій державі.
  11. Моя незмінна позиція щодо справедливого розгляду злочину та покарання.

Підбиваючи підсумки, хочу заявити, що я й надалі боротимусь за справедливий розгляд справи, не зважаючи на психологічний тиск, погрози насильством і вбивством, відкриття фіктивних кримінальних справ із метою моєї екстрадиції. Я сподіваюся на зміни в нашій країні, вірю в реформу судової системи і очікую на справедливий вирок, який стане надією для жителів Полтави на їхнє майбутнє та майбутнє їхніх дітей. Майбутнє не за кордоном, а на батьківщині — в Україні, вільній від корупції та політичних злодіїв.

Іван САСІН, громадський діяч

Новини України