Булінг. Цей термін доволі часто чуємо, коли йдеться про неприязні стосунки між дітьми або підлітками. Цим словом описують конфлікти, які виникають вдома, у школі, на вулиці або будь-якому іншому закладі, але насправді булінг – це систематичне цькування виключно у освітньому середовищі. Це є визначений українським законодавством термін. Які є прояви і види булінгу, як можуть покарати людину, яка його вчиняє, про прогалини у законодавстві щодо дієвого механізму призначення цих покарань, Точці доступу розповіла адвокатка, експертка з антибулінгу, голова комітету Національної асоціації адвокатів України з питань сімейного права Лариса Гретченко.
Ключова ознака булінгу – систематичність
Класи, коридори, вбиральні, роздягальні, душові, навчальні майстерні – тобто, все, що є на території школи і де відбувається освітній процес, – може стати місцем вчинення булінгу – цькування. Якщо інцидент конфлікт виникає на перерві між уроками – це теж є проявом булінгу, пояснює Лариса Гретченко.
Головна його ознака – систематичність, тобто це те, що повторюється часто або з певною періодичністю. Іншими словами, булінг – це не випадкова образа, його вчиняють навмисно. У такий спосіб людина, яка це робить, показує свою перевагу щодо тієї, яку цькує. І якщо у школі, гімназії чи ліцеї факт булінгу можна довести, то у інших осередках дозвілля – ні.
Танцювальні студії, спортивні секції (не плутати зі спортивними школами – ред.), гуртки, репетиторство, – тобто середовища, які не мають статусу освітнього закладу, «випадають» із законодавчого регулювання, відтак, діти у них не захищені законом від випадків насилля і кривдник не понесе покарання.
6 червня у законодавстві відбулись зміни. Парламент ухвалив закон "Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання насильству та унеможливлення жорстокого поводження з дітьми". 18 червня його підписав Голова Верховної Ради України, ще повинен підписати Президент.
Новоприйнятий Закон дозволяє віднести булінг до більш широкої категорії – «жорстоке поводження з дитиною», а також комплексно врегулювати питання запобігання та протидії цькуванню в усіх основних сферах суспільного життя, в яких діти перебувають в організованих колективах.
У законі – конкретизовані обов’язки керівників і працівників закладів освіти, фізичної культури і спорту, оздоровлення та відпочинку дітей, культури та інших колективів, а також прописані алгоритми дій у випадку виявлення ознак будь-якого насильства над дитиною, роз'яснює адвокатка.
Додає, що разове насильство не є булінгом, але такий випадок не можна лишати поза увагою.
Інколи такий випадок має більш небезпечні наслідки, ніж систематичне цькування, і якщо так сталось, на нього треба реагувати під кутом «підозра на цькування. У такому разі компетентний орган або комісія закладу освіти має перевірити, в чому саме проявлялось цькування.
15 заяв від батьків щодо булінгу в ліцеї у Кропивницькому
За шість років, протягом яких донька відвідує школу, випадків булінгу у закладі не було, розповідає мама шестикласниці ліцею "Мрія" у Кропивницькому Світлана. З її слів, перші конфлікти у класі почались торік у жовтні, коли хлопчика з іншого класу перевели у клас доньки і він почав обзивати однокласників і однокласниць. Спочатку, каже жінка, дзвонила його мамі, просила, щоб син поводився у класі чемно.
Ми всі люди. Всі емоційні, можемо сказати щось образливе, але коли дійшло до того, що моя донька відмовилася йти у школу, бо її там називають "Жирна корова і коняка", "Жиробасик" і "Жиртрест", я почала розбиратись. І такі слова йшли на адресу не лише моєї дитини.
Додала, що фото доньки виставили у один з анонімних телеграм-каналів, де цькують підлітків. Зі слів Світлани, це сталось після того, як вона прийшла в школу розбиратись у ситуації.
Я вранці пішла в школу, а ввечері фото моєї доньки викинули в цей чат. У неї сталась істерика, вона плакала і казала "Я не піду в школу. З мене всі будуть сміятись".
Додала, що протягом пів року конфлікти у класі то виникали, то вщухали, однак ситуація загострилась перед новим роком.
Хлопець дуже ображав дітей у класі, через що вони не хотіли йти у школу. Мама цього хлопчика подала заяву в суд на класну керівницю, мовляв, це вона вчиняє булінг щодо її сина. Суд виправдав вчительку. Однак вона не хоче лишатись працювати, бо ситуація з поведінкою хлопчика до цього часу не вирішена.
Два місяці тому, за словами жінки, вона з іншими батьками дітей з класу пішли в ювенальну поліцію, написали заяви щодо побиття хлопчика у їхньому класі.
Мама хлопчика сказала, що не забиратиме сина зі школи, її все влаштовує.
За словами Світлани, директорка зауважила, що повпливати на рішення мами хлопчика не може, а без її згоди сина у інший клас не переведуть. Додала, що разом з батьками інших дітей заяви писали пів року, однак комісію у школі створили лише 10 травня.
Батьки 15-ти дітей із класу писали на ім’я директорки спільну заяву про вчинення булінгу щодо дітей. А ще кожна мама писала заяву індивідуально».
Жінка вважає, що директорка ігнорувала заяви батьків щодо вчинення у класі булінгу.
Я запитала у неї, чому вона не повідомила поліцію відразу. Вона відповіла, що на той час за школою не був закріплений ювенальний працівник, зрештою, сказала "Йдіть далі, стукайте у всі двері".
Каже, батьки, які написали заяви, хочуть, щоб хлопчика перевели у інший клас.
Що говорить директорка
Не булінг, а конфліктна ситуація. Такий висновок зробила шкільна комісія, яка працювала у закладі 10 днів. Про це Точці доступу розповіла директорка ліцею "Мрія" Лілія Титаренко.
В умовах військового стану всі діти знервовані та збуджені. Так, дитина проявляє агресію. Усі ми проявляємо агресією, але дорослі можуть керувати емоціями, а дитина – ні. Хлопчику треба займатися з психологом, до нього треба індивідуальний підхід, що ми і робимо. А мама оточує його надмірною опікою, що не завжди корисно для дитини.
Сказала, що мамі хлопчика пояснювали це, але не можуть проконтролювати, чи виконує вона рекомендації. Учня, без згоди мами, у інший клас перевести не можуть.
Ми, дорослі, повинні допомогти знайти дитині своє місце у соціумі, ми повинні бути терплячими і взірцем поведінки для неї. А якщо ми усі будемо говорити на емоціях, то від них нікому краще не буде, особливо дитині. У неї в такому віці формується психіка, і якщо ми її зацькуємо, то що буде в майбутньому?…
Додала, що висновок комісії передали у поліцію. На запитання щодо того, яким бачить вирішення цієї ситуації, директорка відповіла так:
Індивідуальний педагогічний підхід. І рекомендації батькам щодо необхідності звернення до психолога. Треба перевірити умови, в яких живе дитина, не лише те, як вона харчується і у що одягнена, а й взагалі психологічний стан у родині і найближчому її оточенні.
Також Лілія Титаренко підтвердила, що суд закрив справу проти класної керівниці класу, яку мама хлопчика звинуватила у булінгу щодо її дитини. Справу закрили за відсутністю складу правопорушення.
Види булінгу і як вони проявляються
Експертка з антибулінгу Лариса Гретченко розповіла, що виділяють п’ять видів булінгу:
- фізичний: ляпаси, стусани, щипання, штовхання, шмагання, кусання, завдання ударів;
- психологічний: словесні образи, глузування, прізвиська, погрози, бойкот, ігнорування;
- економічний: вимагання грошей, їжі, особистих речей або їх умисне пошкодження;
- сексуальний: принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, поширення фото-, відео-, аудіоматеріалів особистого (інтимного) характеру;
- кібербулінг: дистанційне приниження в інтернеті (у чатах, соціальних мереж, на сайтах).
"Нині сексуальне насильство є найбільш замовчуваним"
Сексуальне насильство – це не лише те, що стосується статевого акту, пояснює Лариса Гретченко.
Це радянський підхід до ідентифікації сексуального виховання. Всі знають відомий вислів "В Радянському союзі сексу не було". Більшість педагогів і батьків говорить про сексуальне насильство, червоніючи. У той час як діти готові про це говорити і ділитись тим, що болить.
Прикладами сексуального насильства можуть бути підглядання у роздягальні.
Коли є намір споглядати інтимні зони тіла – це прояв сексуального булінгу. Як правило, це роблять не для задоволення чи з інтересу, а для фільмування або фотографування. Якщо відносно однієї і тієї ж людини це робиться декілька разів – це посягання на її честь і гідність. Це порушення приватного життя.
Небезпека полягає у тому, що нині, за допомогою сучасних технологій, в тому числі штучного інтелекту, за лічені хвилини можна змонтувати відео чи ролик навіть з одного фото, додає адвокатка.
Коли таке відео потрапляє в інтернет, видалити його звідти дуже складно. Це вже поєднання сексуального насильства з кібернасильством.
Груповий булінг
В умовах війни групове онлайн-цькування набуло масового характеру, каже Лариса Гретченко.
Створюють групи у соцмережах, щоб "прокачати" одну людину. Це груповий булінг і там жорсткі міри відповідальності. Але, на жаль, суди не завжди бачать серйозність цієї проблеми і дуже часто виходять з висновком про малозначність. Тобто, тілесних ушкоджень немає, "невдалий жарт", і суди обмежуються усним попередженням або зауваженням.
Для кривдника це не є дієвим покаранням, а для потерпілого, який не завжди може прийти на судовий процес, це не є навіть вибаченням, підсумовує адвокатка.
Пасивний булінг
Інколи булінг буває не активний, тобто щипання, обзивання чи штурханина, а пасивний. Це може бути бойкотування чи ігнорування.
Для дитячого середовища, особливо учнів середньої школи, – це ігнорування вчителів. А бойкот можуть оголосити дітям-переселенцям через мовне питання», – каже експертка з антибулінгу.
Куди звертатись, щоб повідомити про булінг?
Реагувати на булінг повинні:
- служба освітнього омбудсмена;
- служби у справах дітей;
- центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;
- органи місцевого самоврядування;
- керівники та інші працівники закладів освіти;
- засновник (засновники) закладів освіти або уповноважений ним (ними) орган;
- поліція;
- суд.
Лариса Гретченко радить обов’язково писати заяву на ім’я керівника закладу. Він зобов’язаний повідомити цю інформацію у поліцію протягом доби.
Закон дозволяє подавати повідомлення про цькування й усно, але в подальшому може бути складно співставити адекватність реагування, за відсутності зафіксованих обставин інциденту. Якщо директор замовчує інформацію про булінг, його можуть притягнути до відповідальності.
Які випадки цькування фіксували і які покарання отримували кривдники
До 16 років відповідальність за вчинення адмінправопорушення несуть батьки або опікуни дитини, пояснює Лариса Гретченко. Наводить приклади цькування у школі і покарання, які отримали батьки кривдників.
Учень гімназії глузував зі вчителя, у чат-боті "Телеграм" скоїв на його телефон кібератаку. Кіровський райсуд у Кропивницькому наклав штраф на законного представника учня у розмірі 850 гривень.
Ще один випадок булінгу стосується ситуації, коли учень гімназії систематично ображав однокласницю, а згодом змонтував про неї образливе відео, виклав у соцмережі і погрожував нецензурною лексикою.
Усним зауваженням обмежився суддя Кіровського райсуду у Кропивницькому, – розповіла експертка з антибулінгу.
А ще розповіла про "Традицію переведення у старшу школу" учнів 9 класу у одній зі шкіл Житомирщини. Така "традиція" насправді була економічним булінгом.
Існував "ритуал" – удар в груди та паском по сідницях. За 400 гривень – "їх не чіпатимуть", за 200 гривень – по легкому удару. Без грошей – кожному по 2 сильних удари.
Постановою Житомирського райсуду одинадцятикласника визнали винним і покарали тридцятьма годинами громадських робіт.
Інколи суди застосовують мінімальну міру покарання – 850 гривень штрафу. Є штрафи й 1700, і 3400 тисяч гривень, якщо булінг вчиняється повторно, або групою осіб, – коментує адвокатка.
Додає, що, якщо у батьків дитини, щодо якої вчинили булінг, є можливість і терпіння, вони подають в суд на відшкодування моральної шкоди. В Україні є практика відшкодування за такий вид правопорушення до ста тисяч гривень моральної шкоди.
Незахищеність свідків
Під час судового розгляду справи, яка стосується булінгу, у процесі є три сторони – кривдник, жертва булінгу і свідок. Небезпека для свідків-дітей іноді є ще більшою, ніж для кривдника і потерпілого, каже Лариса Гретченко.
По-перше, свідок – мовчазний. По-друге, дитина автоматично підлаштовується або під слабкого і боїться, що згодом будуть цькувати і її, або позиціонує себе як кривдник, показує свою силу і рано чи пізно захоче її проявити.
Дітям-свідкам важко, пояснює Лариса Гретченко, бо вони, по-перше, не розуміють, чим завершився конфлікт, а, по-друге, тримають у собі враження від пережитого насильства.
Буде правильним, якщо з такими дітьми працюватимуть психологи, бо це покаже їм, що проблеми мають вирішення і конфлікт можна розв’язати у конкретний спосіб. Тим паче, що часто діти-свідки відчувають свою вину у тому, що сталось.
Каже, дитину травмує уже саме споглядання травмуючої події, навіть якщо вона вчиняється щодо іншої дитини.
На жаль, часто батьки цих дітей вважають, що виключивши свою дитину з цієї проблеми, забороняючи давати свідчення, роблять краще, у такий спосіб оберігають її від травмування, насправді це "ведмежа послуга".
Неврегульоване питання зі студентами і студентками
Нині, каже Лариса Гретченко, у законодавстві є прогалина щодо регулювання конфліктних ситуацій між студентами.
До 18 років – це студенти першого і другого курсів і вони несуть відповідальність у разі вчинення протиправних дій, які підпадають під статтю "Булінг". Якщо це студент третього курсу і у нього виник конфлікт або з ровесником, або з людиною старше 18-ти років, він не нестиме відповідальність за цією статтею.
Нині, каже, тривають дискусії щодо того, хто ж такі студенти – дорослі люди чи ні.
Законодавством визначено, що у студентів зберігається право на отримання аліментів до 23 років або отримання пенсії по втраті годувальника. То чому ми захищаємо дитину в одних правах на період студентства, а в іншому – ні? Вважаю, що розділяти студентство віковою межею категорично неправильно.
У закладах вищої освіти розуміють цю проблему, тому створюють органи самоврядування, щоб реагувати на випадки булінгу.
Такі інституції, незалежно від віку студента, намагаються реагувати на будь-які прояви насильства. Це дуже важливо. Бо, приміром, якщо суд може накласти штраф, то нічого не заважає закладу освіти водночас застосувати якесь попередження або дисциплінарну відповідальність, щоб кривдник розумів, що існує межа відповідальності і певний контроль за правомірністю поведінки».
Додала, що важливим також є те, щоб студент чи студентка, яких можуть ображати, відчували захищеність в освітньому середовищі.
Це не стільки про силу покарання для кривдника, а більше – про відчуття справедливості.
Скільки випадків булінгу фіксували на Кіровоградщині і скільки справ дійшли до судів
Точка доступу надіслала чотири запити до установ різного рівня, щоб з’ясувати, скільки випадків цькування фіксували у закладах освіти і скільки справ щодо булінгу розглядали суди області. Інформацію запитували за нинішній і два попередніх роки.
Що кажуть в управлінні освіти
За інформацією, отриманою від керівників закладів освіти, у 2020 році зареєстрували 2 звернення про випадок булінгу (цькування) та/або підозру його вчинення стосовно неповнолітніх осіб, у 2023 – 3 випадки, у 2024 – 3 випадки.
Таку відповідь ми отримали від керівниці управління освіти Кропивницької міськради Лариси Костенко. Чому немає інформації за 2022-й рік, у відповіді вона не пояснила.
У департаменті освіти не володіють інформацією
На аналогічний запит у департаменті освіти і науки Кіровоградської обладміністрації, його керівниця Ельза Лещенко відповіла, що таку інформацію не збирають і порадила звернутись у поліцію.
За два з половиною роки – 42 протоколи про булінг
За даними головного управління Нацполіції в Кіровоградській області, за пів року 2024-го в області склали 12 протоколів щодо булінгу. З них вісім – на території Кропивницького району, чотири – у Голованівському. Торік таких протоколів склали 26, а у 2022-му – чотири. Це інформація від заступника начальника відомства Олександра Сагаль.
Майже половину справ про булінг суди Кіровоградщини закривають
Начальниця юридичного управління державної судової адміністрації України (ДСА) Тетяна Опанасюк надіслала звіт, у якому йдеться про те, у яких судах регіону розглядали справи про булінг. Засідання відбувались у судах в Бобринці, Вільшанці, Голованівську, Добровеличківці, Долинській, Знам’янці, Малій Висці, Новомиргороді, Новоукраїнці, Олександрівці, Петровому, Благовіщенському, Устинівці і Кропивницькому.
Як бачимо на інфографіці, у 2022-му році суди області розглянули 178 справ про булінг, 35 з яких повернули, а 84 – закрили, торік таких справ розглянули 285, повернули – 36, закрили – 109.
На наступному графіку бачимо причини закриття справ. Їх три:
- малозначність правопорушення;
- відсутність події і складу адмінправопорушення;
- вийшов строк накладення адмінвідповідальності (минув строк давності).
Також у звіті йдеться про те, як карають кривдників, які вчиняють булінг. Це штрафи. Так, у 2022-му році із сорока покарань, одне – це попередження, а 39 – штрафи на загальну суму 40 тисяч гривень. Торік штрафи отримали 108 людей на загальну суму 108 тисяч гривень.
Інформацію про кількість справ про булінг, які розглядають у нинішньому році, у ДСА не надали, бо, як зазначили у відповіді на інформаційний запит, статистику готують в кінці року.
Булінг – це глибинна внутрішня проблема
Попри те, що у статті кодексу про адмінправопорушення про відповідальність за вчинення булінгу є прогалини, рушійною силою вже є принаймні те, що така стаття існує в законодавстві, робить висновок Лариса Гретченко.
Маємо дуже багато звернень від батьків дітей щодо булінгу в басейнах, на тренуваннях в спортивних секціях. Це там, де нерідко говорять, вибачте, "Не жри як корова", і тренер вважає, що у такий спосіб він тримає підопічну у формі, бо вони готуються до змагань.
Адвокатка радить працювати не лише з наслідками, коли факт булінгу вже є, але й виявляти причину такої поведінки і агресії.
Був випадок, коли учень молодшої школи почав поводитись агресивно, був булером по відношенню до інших дітей. Така поведінка була йому не притаманна раніше. Як з’ясувалось, у той період його батьки розлучались, і для хлопчика це було великою травмою, батьки сперечались, він бачив це вдома, а у школі привертав до себе увагу, поводячись агресивно.
Передумови того, що дитина або підліток починає цькувати інших – глибинні. Це може бути великий стрес, психологічні травми, домашнє насильство, інколи – насильство на вулиці. Лише якщо проблему агресивної поведінки людини досліджувати з усіх сторін, є ймовірність виключити подальші прояви булінгу, підсумовує експертка з антибулінгу.
Матеріал створено у партнерстві з Волинським прес-клубом
Цей матеріал є першим у серії публікацій про булінг. У наступному ми розповімо про гендерні аспекти цькування у освітніх закладах.
