Харківські вулиці перейменовували не лише на честь відомих людей минулого. Уже 35 топонімів носять імена захисників та захисниць, які загинули під час повномасштабного вторгнення. Один з них — Дмитро Антоненко, відомий адвокат, волонтер, який забезпечував підрозділи ЗСУ тепловізорами ще в 2014 році та нацгвардієць, що героїчно загинув, прикриваючи побратимів.
Сьогодні Дмитру Антоненку мало б виповнитися 45 років. Але йому назавжди буде 42. Забезпечене життя відомого адвоката він без вагань змінив на обов’язки солдата загону спецпризначення «Омега» НГУ. Захищав Харків, звільняв Старий Салтів та загинув під час виконання службових обов’язків. На честь Дмитра Антоненка перейменували вулицю Мінську.
Що це за вулиця?
Переважно одноповерхова, коротенька — трохи довша за кілометр — вулиця Дмитра Антоненка тягнеться від проспекту Науки до Центрального парку вздовж Саржиного яру. Це — Шатилівка, тихий, заможний район. Історія його почалася ще у XIX сторіччі із побудови цегельного заводу, що належав Василю Досекіну, який був не лише промисловцем, а й першим харківським фотографом. Цю земельну ділянку поблизу хутора Саржин Яр він дав у придане доньці, коли вона виходила заміж за лікаря Петра Шатилова. Так за його прізвищем і почали називати район.
На початку XX сторіччя тут були поодинокі будинки, декілька старих особняків епохи модерну збереглися, але трохи далі, на Шатилівській. У 1920-ті роки місцеві дачі націоналізували, а у документах 1926 року ці території вже входили до Харкова.
Так виглядає вулиця Дмитра Антоненка. Фото: Cергій Козлов/UA-NEWS.in.ua
Майбутня вулиця Дмитра Антоненка відтоді називалася Мінською на честь столиці Білоруської РСР, своєї назви до недавнього часу не змінювала. Забудована вона, як і на початку минулого століття, переважно одноповерховими приватними будинками. Але ближче до проспекту Науки є кілька багатоповерхівок — це офісні центри. В одному з них працював арбітражний керуючий та адвокат Дмитро Антоненко.
18 грудня 2023 року стартувало громадське обговорення щодо перейменування Мінської. Під час електронного опитування харків’яни підтримали пропозицію Топонімічної групи та міськради присвоїти вулиці ім’я захисника, який ще зовсім недавно на ній працював. 22 листопада ім’я Дмитра Антоненка офіційно з’явилось на карті Харкова.
Узяв шефство над вінницьким «Ягуаром»
Дмитро Антоненко народився в Харкові у 1980 році, зі школи мріяв стати адвокатом, почав працювати ще студентом Юридичного університету (в ті часи — академії), аби допомагати батькам оплачувати навчання. В армії хлопець не служив і тим паче не планував ставати військовим.
Його колега та партнер у юридичній фірмі ACF Parters Ігор Черняк згадує, що познайомився з Дмитром у 2004 році — вони обидва працювали у відомій юридичній фірмі «Глобус». Вже тоді, згадує Ігор, Дмитро Антоненко став на проукраїнський бік — він підтримував Помаранчеву революцію та перший Майдан, ходив на акції. Потім майбутні партнери зустрілися вже під час Революції Гідності — разом брали участь у заходах біля пам’ятника Тарасу Шевченку та біля Палацу Спорту. Саме тоді, на Майдані, зароджувався волонтерський рух, і Дмитро Антоненко став одним з перших харківських волонтерів.
З дружиною на харківському Євромайдані. Фото зі сторінки Дмитра Антоненка у Facebook
«Перший підрозділ, якому ми спільно допомагали, — «Ягуар», який звільняв обласну раду у квітні 2014 року. Потім хлопці охороняли будівлю, щоб її знову не захопили. У них харчування не було налагоджене, не було у хлопців елементарних базових речей — карематів, спальників, аби облаштуватися та ночувати в облдержадміністрації. Дмитро взяв шефство над ними», — розповів UA-NEWS.in.ua Ігор Черняк.
Тоді Дмитро Антоненко подружився з командиром підрозділу Геннадієм Куцим, ця дружба тривала до самої його смерті, Геннадій і досі підтримує дружбу з родиною Антоненків. Коло підопічних поступово розширялося, як і географія. У вільний від юридичної практики час адвокат почав возити допомогу тоді ще в зону АТО багатьом підрозділам. Він одним з перших у волонтерському середовищі зрозумів, що самими тільки харчами та карематами війну не виграти, і почав діставати для підрозділів прилади нічного бачення, тепловізори та інші технічні новинки.
«Дмитро добре розбирався в технічних нюансах, він тоді активно займався обварюванням техніки — вона була в такому стані, що її неможливо було застосовувати в бойових умовах. Її треба було оснастити додатковим захистом», — згадує Черняк.
Перші волонтерські виїзди. Фото зі сторінки Дмитра Антоненка у Facebook
У Національній асоціації арбітражних керуючих України згадують, що свого часу Дмитро долучився до створення потужної школи снайперів у селищі Десна, що значно підвищило рівень боєздатності ЗСУ. А у підрозділах, де в нього поступово з’явилося безліч друзів, кажуть, що він міг дістати все, що завгодно, а якщо чогось не було в Україні — підіймав на ноги знайомих по всьому світу.
Від адвоката до героя
Паралельно з волонтерством Дмитро Антоненко розвивався в професії. У 2018 році вони з Ігорем Черняком та Олегом Федоровим створили компанію ACF Parters, поміж інших справ на громадських засадах Антоненко брав участь у багатьох резонансних справах «Харківського антикорупційного центру», які в подальшому визначили долю Харкова. Найвідоміші з них — суд проти міськради, яка вперто не хотіла перейменовувати проспект Жукова на Проспект Григоренка та ще один суд проти міськради щодо так званої «кооперативної схеми», завдяки якій до власності міста повернулися десятки земельних ділянок, що незаконно віддали в приватні руки.
«Дмитро був одним із найфаховіших адвокатів, яких я знав, але його завжди цікавила боротьба за справедливість і за правильні речі», — згадує партнер.
З дружиною та донькою. Фото зі сторінки Дмитра Антоненка у Facebook
У 2022 році Дмитро Антоненко був досить відомим професіоналом, йому було, що втрачати. Але рішення про те, йти чи не йти на війну, він ухвалив ще до початку повномасштабного вторгнення.
«У нас були офіси по сусідству, я бачив, що він багато волонтерив. Ми розмовляли перед «повномасштабкою», і він розповідав, що є варіанти приєднатися до тих підрозділів, яким він допомагав, тому це рішення було прийнято ще раніше. Тоді ми не думали про те, чим все закінчиться, просто знали, що треба йти захищати Харків», — розповів UA-NEWS.in.ua член «Харківського антикорупційного центру», а нині військовослужбовець Олександр Горбатенко.
З Ігорем Черняком у перші дні війни. Фото зі сторінки Дмитра Антоненка у Facebook
У перший день повномасштабного вторгнення усі партнери ACF Parters зачинили офіс та пішли воювати. Спершу Дмитро «партизанив»: не маючи ніякого офіційного статусу, він з іншими добровольцями захищав Харків на Окружній, здійснював аеророзвідку. А потім друзі покликали його в підрозділ спецпризначення «Омега» НГУ, і так успішний адвокат підписав контракт та став солдатом. На війні Антоненко займався аеророзвідкою, при цьому не полишаючи волонтерства — безліч харківських захисників завдячують своїми першими безпілотниками саме йому. Дмитро брав участь в боях за Харків, звільняв Старий Салтів та Тернову, але 27 червня 2022 героїчно загинув поблизу селища Слатине.
«Дмитро врятував життя товаришів, активувавши GPS-датчик безпілотника на хибній позиції та відволікши вогонь артилерії на себе», — розповіли в МВС.
У Дмитра Антоненка залишились дружина, донька, батьки і молодший брат. Орденом «За мужність» ІІІ ступеня його нагородили посмертно.
Автор: Олена Павленко
