Ігор Талалай служить у лавах ЗСУ вже два роки. Зараз перебуває на Харківському напрямку. Він художник, член Національної спілки художників України.
Про це йдеться у публікації «МБ».
«З кожним етапом свого життя дедалі більше розумію те, що вдало обрав свій шлях. Це і праця, і відпочинок, самовираження, а за можливості ще й заробіток», – каже Ігор Талалай.
«Моїм останнім місцем роботи була художня школа імені Миколи Івасюка. Також працював у художньому коледжі, університеті, на кафедрі образотворчого мистецтва, викладав у художній студії. З часом розумієш плоди цієї професії. Багато учнів пишуть, обмінюються фото, хочуть побачитися», – розповідає Ігор Талалай.
Намалював Шевченка на одному диханні
Про те, як почав малювати, пан Ігор каже: «Мій однокласник пішов у художню школу. Провчившись там два місяці, розповів мені, що ще є змога приєднатися. Я прийшов разом із ним. Після того, як виконав пробну вправу, мене взяли. Закінчив цю школу на відмінно. Тоді викладав ще Віктор Макогон – найбільший проповідник мистецтва у той час».
Найкращою боротьбою з творчим вигоранням художник називає подорожі. Стверджує – вони оновлюють.
«Також допомагає відвідування виставок. А ще зміна матеріалів дає змогу відкрити інший кут подачі», – поділився Ігор Талалай.
Однією з найбільш вдалих своїх робіт вважає портрет Шевченка, створений на графічному планшеті. Картина експонувалася на всеукраїнській виставці. Чоловік каже, що намалював його на одному диханні.
«Якщо говорити про мій живопис, це імпресіонізм, тобто враження. Основна мета – намалювати не так, як вимагають правила, а передати враження від побаченого. Зараз додається ще й свого роду монументалізм, коли в роботі простежується певна ідея. Це більше стосується творчості періоду війни, коли почалася АТО, а згодом й наступні фази. Живописні твори, повʼязані з цією темою, вимагають дещо іншого підходу», – пояснює художник.
Мріє про персональні виставки
«У лютому наступного року буде два роки, як я на фронті. Коли з’являється вільна хвилина, яка дозволяє творити, малюю», – розповідає пан Ігор.
У художника є графічний планшет, який він досить добре освоїв. Поступово гаджет замінив папір. Про його переваги каже: «Інколи дивишся на екран, і важко зрозуміти: зроблено цифровим способом чи на папері. Також можна одночасно одну роботу відправити на кілька конкурсів, якщо вони збігаються в часі. Раніше це було неможливо».
Після повномасштабного вторгнення Ігор Талалай ще більше оцінив мистецтво, його призначення, вагу та цінність. Каже: «Митець допомагає людям, заклопотаним власною рутиною, відновити бачення красивого. Коли людина бачить ту частину вулиці, якою безліч разів пройшла, вона здається їй примітивною. Але на картині це можна подати під іншим кутом».
Ігор Талалай мріє зробити серію персональних виставок. Також митець має бажання подорожувати й черпати натхнення з поїздок. Розповідає, що в планах багато ідей, переосмислень графічних творів на патріотичну тему, є кілька ідей карикатури.
«Я намалював побратимам портрети в стилі шаржу (різновид карикатури, – авт.). Вони були щасливими. Усі дуже оживилися, бо думали, що це десь із далекого минулого, коли можна було посміятися з кумедного», – підсумовує військовий.
