Війна України проти Росії досі перебуває в гарячій фазі, проте не секрет, що всім сторонам конфлікту потрібен відпочинок, щоб відновити або наростити резерви. Та у кожного свій інтерес у так званому мирі.
«План перемоги» Зеленського
Президент Володимир ЗЕЛЕНСЬКИЙ заявив, що має план, як досягти миру на українських умовах. Він зазначив, що план включає чотири основні пункти та один додатковий, який потрібен буде після війни. У плані йдеться про безпеку, геополітичне місце для України, економічні рішення щодо її підтримки, а також про сильну і доступну військову підтримку, «і ми повинні бути вільними в тому, як використовувати той чи інший елемент».
Одним із пунктів українського плану є наш успіх на території Курської області, де ми контролюємо понад 1300 квадратних кілометрів.
«Наступ наших військ на Курщині, відведення частини російських військ з території України. Це вже свідчить, що на противника можна тиснути по-справжньому і досягати успіху. Проте будь-яка війна все одно закінчується миром, і його підготовка відбувається під час війн. Кожна зі сторін хоче мати для себе найкращу переговорну ситуацію, насамперед на фронті. Путін не досяг тих цілей, які поставив раніше. Тому й намагається мобілізувати всі ресурси, щоб захопити повністю Донецьку область. Для нас важливо не дати йому цього зробити і досягти певних успіхів на території РФ, зокрема в Курській області, та ударити своїми ракетами й дронами», – вважає політолог Ігор БУРКУТ.
Президент планує представити свій план головному союзнику – США.
«Більш ніж на 90 відсотків усе виписано (у «Плані перемоги» – авт.). І в комплексі цей пакет може забезпечити правильний розвиток ситуації не тільки для України, а й для всіх у світі, хто цінує міжнародне право», – сказав В. Зеленський.
Які ще мирні плани пропонують Україні
Китай та Бразилія розробили свій мирний план для Росії та України, який передбачає фактичне замороження війни. Міністр закордонних справ КНР Ван Ї після зустрічі зі своїм візаві з РФ Сергій Лавровим заявив, що вони просуватимуть свій план, а в українському питанні Китай дотримується об’єктивної та неупередженої позиції. Лавров привітав план Китаю. Та що в Україні, що на Заході його не підтримали.
«План Китаю з шести пунктів створить небезпечний прецедент. Ми тут не для того, щоб винагороджувати порушників Статуту ООН. Найшвидший шлях до миру для Росії – вивести свої війська з України й припинити повітряні атаки», – заявив заступник постпреда США при ООН Роберт ВУД.
Зеленський назвав ініціативу Китаю «деструктивною».
«Китайсько-бразильська пропозиція – це деструктивно, просто політична заява. Я говорив Лулі (президент Бразилії Луїс Лула да Сілва – авт.), ми передавали китайській стороні: «Давайте разом сідати й розмовляти». Ви нам не вороги, ми вам не вороги. З чого ви раптом вирішили, що ви маєте ставати на бік Росії чи бути десь посередині? Посередині чого?», – наголосив президент.
«Переважна більшість так званих миротворців виходять з власних інтересів, а не з реалій. Чимало інших людей, дуже далеких від України, Росії, проблем війни, пропонують примирення на примітивних основах. Мовляв, зупинімось і укладемо мир. Ми не можемо на це піти, тому що тоді виходить, що агресор не буде покараний і досяг того, чого хотів. Це не мир, а тимчасове перемир’я до наступної великої війни. Проте доки Путін живий, сталого миру не буде. А теперішні розмови про мир – лише розмови», – каже І. Буркут.
«Мінськ-3» від Шольца?
Іноземні медіа повідомляють, що канцлер Німеччини Олаф Шольц також готує свій план, який нібито передбачає збереження за Росією захоплених українських територій. Також канцлер заявив, що «треба обговорити, як ми можемо вийти з цієї ситуації війни та досягти миру швидше, ніж здається зараз». Та чи швидкий мир буде сталим?
«Російсько-українська війна болісно вдарила не тільки по нашій країні. Вона завдає чималої, хоч і неспівмірної з нашими жертвами, шкоди ініціатору цієї війни — Росії, а також зачіпає інтереси практично всіх країн світу. Тому завершення цієї війни не тільки з гуманістичної, політичної, а й з прагматичної та економічної перспективи хвилює багатьох гравців, зокрема з Глобального Півдня. Те, що світова спільнота небайдужа до наших проблем, добре. Але нерідко в цих ініціативах виступає бажання не так допомогти нашій перемозі, як повернутися до принципу «бізнес як завжди». Говорячи про ці мирні ініціативи, треба розуміти інтереси тих політиків, які їх висловлюють. Для окремих ініціативних країн — це можливість показати свої політичні претензії і стверджуватись як глобальні гравці, зокрема це стосується спільного плану Китаю та Бразилії. Вони хочуть взяти на себе роль миротворців від імені Глобального Півдня, або й колективного «Антизаходу», при цьому нібито дотримуючись принципів ООН, проте нічим не караючи агресора.
Можна згадати ініціативні заяви Дональда Трампа, мовляв, був би я президентом війни б не було, або я стану президентом і ця війна закінчиться за один день. Ці ініціативи – багатопланова політична гра перед своїми виборцями, насамперед. Усі плани, що не передбачають юридичного і фактичного відновлення суверенітету та територіальної цілісності та не надають максимальні гарантії безпеки Україні, є планами придушення України і суперечать інтересам відновлення пріоритету міжнародного права», — говорить завідувач кафедри політології та державного управління ЧНУ Анатолій КРУГЛАШОВ.
Обіцянки від Трампа
Кандидат у президенти США Дональд Трамп обіцяє завершити війну між Україною та Росією за 24 години, але ніхто достеменно не знає, що включає його план. Права рука кандидата в президенти Джой Ді Венс розкрив завісу: план передбачає відмову України щодо вступу до НАТО та проголошення нейтралітету, а також створення демілітаризованої зони вздовж лінії розмежування. Цей план – фактично наша капітуляція. Тож навряд чи хтось на нього погодиться.
У вирі цих подій Ігор Буркут каже, що Україні потрібно заручитися підтримкою країн, яким безпосередньо загрожує Росія.
«Україні важливо зміцнити свої відносини з державами, яким безпосередньо загрожує Росія, – Польща, Румунія, країни Балтії, частково Болгарія і Сербія, яка обрала євроатлантичний курс. Це не сильні держави окремо, але разом – це сила, з якою будуть рахуватися», – підсумовує політолог.
