Російська армія продовжує масштабну наступальну операцію, яка фактично без упину триває вже майже рік. Однак президент Володимир Зеленський наголошує: кінець війни ближче, ніж здається.
Що стосується ситуації на лінії фронту, то тут, дійсно, є певні ознаки наближення до кульмінації наступальних дій росіян. Відразу на декількох ділянках збройні сили РФ створили ситуації, що загрожують перерости в кризу української оборони, пише ВВС Україна.
Статистика бойових зіткнень, яку щоденно оприлюднює генштаб ЗСУ, вказує, що активність російської армії суттєво зросла, порівняно з серпнем. Причиною «просідання» наприкінці літа може бути перекидання частини російських військ на Курщину після вторгнення туди українських сил і загалом тимчасова дезорганізація армійського управління РФ через цю подію.
На початку вересня наступальні потуги росіян відновилися переважно на трьох ключових напрямках – Покровському, Курахівському і Вугледарському.
Піковими були дні 2-3 вересня, коли було зафіксовано близько 200 боєзіткнень за добу. До середини місяця тиск трохи спав, але надалі відновився з новою силою. 20 вересня український генштаб зафіксував рекордні 217 бойових зіткнень на різних ділянках фронту.
Крім того, російська армія, шукаючи слабкі місця в українській обороні, пожвавила наступальні дії не лише на півдні Донеччини, але й біля Куп’янська і Лиману.
Час для наступу
Це так звана тактика «спалахів», тобто раптового збільшення бойової активності на різних ділянках фронту, каже ВВС Україна азербайджанський військовий аналітик Агіл Рустамзаде. Вона має на меті виснажити українські резерви.
Але командування ЗСУ, вочевидь, вже вибрало для себе пріоритетний напрям для залучення резервів, каже експерт. І мова йде не про Донеччину чи Харківщину, а про Курську область РФ. Введення додаткових сил зупинило російський контрнаступ, що почався тут 10 вересня, вважає Рустамзаде.
«Це дозволило стабілізувати і купірувати російський контрнаступ на Курщині, але за це довелося заплатити тим, що дефіцит резервів і засобів ураження ЗСУ дозволяє російській армії просуватися на Сході України, зокрема на південнодонецькій ділянці фронту».
Саме тут на окремих вузьких ділянках армія РФ створює значну перевагу в живій силі та вогневих засобах. Це дозволяє продавлювати українську оборону, зазначає аналітик.
Автор фото, 66 ОМБр ЗСУ
Підпис до фото, На окремих ділянках армія РФ створила значну перевагу над ЗСУ
Найближчим часом не можна очікувати на згасання цього наступу.
З одного боку, це вкладається в думку багатьох військових аналітиків, що Кремль намагатиметься досягнути максимальних успіхів на фронті в найближчий місяць-півтора, тобто до листопада. В цей час відбудуться президентські вибори США, які багато в чому визначать рівень західної військової підтримки Києва.
Також наприкінці осені на сході України можна очікувати на погіршення погодних умов, зокрема настання дощової погоди і заморозків, що також суттєво ускладнює атакувальні дії.
«Коли почнеться погана погода, навіть звичайний солдат не зможе полем рухатись, буде в ньому грузнути по коліна. Тоді ситуація на фронті перейде в артилерійські дуелі», – пояснює ВВС Україна військовий експерт, полковник запасу Петро Черник.
Щоправда, Агіл Рустамзаде більш скептичний щодо цього. Він нагадує, що в минулі роки осінньо-зимовий період не був суттєвою перепоною для проведення наступальних операцій обох сторін.
«Це вже третя осінь цієї війни і, як ми бачимо, погодні умови чи стан місцевості впливають, звісно, на темпи і масштаби операції. Але говорити що це повністю їх зупиняє – це не так».
Автор фото, EPA
Підпис до фото, З настанням листопада можна очікувати на згасання активності на фронті, вважають експерти
Петро Черник впевнений, що до цього періоду армія РФ, вочевидь, не встигне виконати поставлене Кремлем завдання виходу на адмінкордони Донецької області.
Це пояснюється тим, що попри складну ситуацію на фронті ніде вона не перейшла в «критичну», тобто не відбувся стрімкий прорив оборони на глибину 10-15 км, вказує експерт.
Навіть відступаючи на певних ділянках чи перебуваючи в напівоточенні, українські підрозділи не допускають обвалу оборони чи критичного послаблення рубежів, зазначає він.
А проте максимально складна ситуація склалася відразу на декількох ділянках фронту.
«Я би порекомендував нашому громадянському суспільству бути морально та психологічно готовим до того, що ЗСУ відійдуть з Селидового, Торецька та Вугледара», – наголошує військовий аналітик групи «Інформацій спротив» Костянтин Машовець.
Він вважає це «дуже ймовірним» сценарієм розвитку подій найближчим часом.
Вугледар і Курахове
Найбільш загрозлива ситуація склалася біля міста Вугледар. Його вже два роки обороняє 72-га механізована бригада ЗСУ, яка, вочевидь, виснажена і втомлена.
На початку вересня російські підрозділи змогли просунутись на східному фланзі Вугледарського плацдарму і захопити село Водяне, а також сусідні шахти «Південнодонбаську 1» і «Південнодонбаську 3». Обидві використовувались як укріпрайони ЗСУ.
Однак критично важливим був провал на західному фланзі. Тут армія РФ змогла взяти під контроль село Пречистівку і форсувати річку Кашлагач північніше. Отримавши оперативний простір, ЗС РФ почали стрімко наближатися до траси, що поєднує Вугледар і селище Богоявленка. Вона є ключовою логістичною артерією для постачання українського гарнізону в місті.
Крім того, російські військові зайшли безпосередньо в житлову забудову на південно-східній околиці Вугледара.
Американське видання Forbes 25 вересня повідомило, що частини 72 ОМБр почали поступовий відхід, щоб не потрапити в оточення.
Автор фото, Libkos/Getty Images
Підпис до фото, Російська армія намагається оточити Вугледар зі сходу і заходу
Однак 26 вересня пресслужба бригади розповсюдила відео, на якому їх військовослужбовець, перебуваючи у Вугледарі, заперечує відхід з міста.
«Наразі, попри важкі штурми і важкі обставини, ми на місці», – заявляє боєць, за спиною якого чутно постійні вибухи.
За 20 км на північ від Вугледара розташоване місто Курахове. Це великий логістичний центр ЗСУ і також одна з головних цілей російського наступу.
Ситуація тут погіршилась наприкінці серпня, коли армія РФ, впершись в український заслон біля Покровська і Селидового, неочікувано розвернула свій рух на південь в напрямку Курахового.
Їй вдалося доволі стрімко подолати близько 10 км і захопити низку населених пунктів, зокрема Українськ, Мемрик і Галицинівку. Це поставило у доволі важке становище український гарнізон, що тримав район оборони східніше – біля селища Невельське.
Автор фото, 59 ОМБр ЗСУ
Підпис до фото, Артилерія ЗСУ зупиняє потужний наступ росіян біля Невельського наприкінці серпня
Російські війська почали брати його в оточення, рухаючись одночасно з південного сходу і півночі. Станом на 26 вересня «горловина» цього «котла» складає лише близько 4 км, що ускладнює вивід українських підрозділів.
Тим не менш, ЗСУ продовжують утримувати ключові опорні пункти на Курахівському напрямку – села Гірник, Максимільянівка, Курахівка і Цукурине.
Однак ситуація залишається складною і великою мірою залежить від подій на сусідніх напрямках – Вугледарському і Покровському.
«Наразі Курахове перебуває по флангах у відносному оточенні. Тобто якби росіяни просунулися далі на Вугледарському й Покровському напрямках, у них була б дійсно можливість зайти в тил і закрити в кільце місто Курахове. Але наразі, завдяки Силам оборони, їм це не вдається», — сказав в ефірі телеканалу «Еспресо» представник 33-ї окремої механізованої бригади Назар Войтенков.
Покровськ, Селидове і Торецьк
Додаткові резерви, які наприкінці серпня українське військове командування направило в район Покровська і Селидового, змогли суттєво загальмувати наступ росіян.
Однак говорити про його повну зупинку передчасно. В останні дні їм вдалося подолати рубіж по річці Журавка в селищі Гродівка і поряд з ним.
З великими труднощами, але російські армійці змогли просунутися західніше і розпочати атаки на села Миколаївка, Крутий Яр і Красний Яр. За ними фактично вже розпочинається місто-супутник Покровська – Мирноград.
Дещо інша ситуація в Селидовому. Це місто росіяни намагаються охопити з півночі і півдня, відрізавши від основних логістичних шляхів, що ведуть до Покровська і Курахового. Тривають важкі бої на околицях населеного пункту.
У Торецьку, куди раніше прорвалися передові російські підрозділи, вже точаться вуличні бої.
За інформацією Інституту вивчення війни (ISW), українцям удалося відбити кілька позицій у місті.
«Геолокаційні кадри, опубліковані 23 вересня, показують, що українські сили просунулися на південь уздовж вулиці Центральної на сході Торецька», — повідомляє ISW.
Висотна забудова Торецька ускладнює штурмові дії, але місто руйнується все сильніше і сильніше, російська авіація скидає на позиції ЗСУ авіабомби.
До того ж, російська армія безперервно тисне на флангах. Зокрема, вона намагається пробитися до західної околиці Торецька – Щербинівки і північно-східної – селища Дачне.
В ніч на 26 вересня житлові квартали Торецька потрапили під артилерійський обстріл. Загинули дві людини. Очільник Донецької обласної військової адміністрації Вадим Філашкін називає Торецьк «однією з найгарячіших точок» в області.
Лиманський і Куп’янській напрямки
В другій половині вересня російські війська активізувалися в напрямку Лимана і Куп’янська.
Тут основні задачі РФ – вибити українців з плацдармів на східних берегах річок Чорний Жеребець і Оскіл, тим самим убезпечивши важливу для себе логістичну артерію – трасу Сватове-Кремінна.
Влітку і на початку осені українські підрозділи змогли провести низку не великих за масштабами, але успішних наступальних операцій, зокрема в Серебрянському лісництві і біля Нововодяного Луганського області.
Але, як зазначає аналітичний портал DeepState, вочевидь, російські підрозділи стягнули сюди додаткові сили і вибрали вдалий момент для атаки – ротацію бригад ЗСУ.
Автор фото, EPA
Підпис до фото, Зруйнований міст біля Лиману. Це стратегічно важливе місто українські війська звільнили восени 2022 року
«На жаль, останні дні ворог вдарив у стик бригад, що спричинили локальний обвал оборони та захід ворога у Невське. Станом на зараз точно відомо, що основна частина села знаходиться під противником», – йдеться у повідомленні аналітиків.
Однак активізація біля Невського і сусідньої Макіївки поки що не дозволила росіянам повністю ліквідувати український плацдарм на східному березі Чорного Жеребця.
Щоправда, війська РФ близькі до успіху за 45 км північніше цієї ділянки фронту.
Тут вони змогли пробити оборону ЗСУ біля села Піщане і стрімко наблизились до мети розрізати навпіл український плацдарм на східному березі річки Оскол біля Куп’янська.
До водяної перепони армійцям РФ залишається подолати близько трьох км в напрямку сіл Кругляківка і Колісниківка.
Якщо їм це вдасться, українські підрозділи біля Куп’янська і південніше біля Борової опиниться у надзвичайно важкому становищі, а логістика на східному березі Осколу буде максимально складною.
«Основна проблема Сил Оборони тут традиційна — нестача людей та засобів ураження. До них додається і небажання деяких генералів вирівнювати смугу для більш ефективної оборони наявними засобами», – вважають аналітики DeepState.
За їхніми даними, 26 вересня росіяни провели потужну атаку біля Піщаного. В ній задіяно було 50 одиниць військової техніки з десантом на борту.
Але українські війська змогли відбити штурм.
Аналізуючи ці події, DeepState робить висновок, що російське командування надало пріоритет цій ділянці фронту і спробує повторити такий масований наступ до східного берега Осколу.
Український генштаб у своїх зведеннях називає ситуацію «напруженою» лише біля Покровська і Курахового. Водночас він фіксує зростання бойових зіткнень в останні дні на Куп’янському і Лиманському напрямках.
