Учора, 15 жовтня, відбувся третій завершальний захід проєкту SARDAK.UA. Авторські сардаки вручили дружинам полеглих героїв, переселенцям, митцям, військовослужбовцям та лікарям.
Про це повідомляє molbuk.ua.
Захід відбувся у Чернівецькому обласному краєзнавчому музеї.
Перший сардак вручили дружині загиблого воїна Андрія Кравченка Ларисі. Як пояснила авторка проєкту Світлана Крачило, подружжя займалося бджолиною пасікою, тому сардак має медовий колір.
«Сардак – це невербальна ознака належності до українства. Вірш Юрія Федьковича «Не скину тя, мій сардаче…» – відповідь на ситуацію, коли його в сардаку не пустили на військовий захід, де він мав з’явитися у формі», — зазначає пані Світлана.
Художник Іван Салевич отримав сардак «Фольк-модерний».
«Це в першу чергу символ, а також певна ознака вагомості. Мене як особистість раптом побачили й вирішили персонально присвятити сардак, мабуть, чимось я все-таки корисний», — поділився митець.
Найбільше часу зайняло виготовлення сардака із автентичним декоруванням.
Тетяна Воронова, дружина загиблого героя В’ячеслава Родіонова, каже:
«Мій сардак називається «Вишневий». Вибір кольору дуже вдалий, бо я люблю гаму червоних кольорів. У мене вони асоціюються з багатьма відомими музичними творами. Як музикант та режисерка, довгий час на Буковині робила свою роботу. Вважаю, що мистецтво здатне нас витягнути із найскладніших життєвих обставин.
Так сталося, що сардак мені був подарований у дуже складний період мого життя. Цей колір мене надихав бути яскравою, не боятися виділятися, бути собою, жити своїми мріями, ідеями. Це свого роду визнання факту того, що я існую і вже зробила для цього краю фундаментальне».
Пані Тетяна відома як організаторка першої за історію Чернівців триактової опери.
Дизайнерка пані Світлана розповіла, що коли формували список тих, кому вручатимуть сардаки, запитала себе: «Хто ті люди, кому суспільство мало б подякувати?».
Сардак «Українське сонце» вручили Надії Бобровській, жительці міста Рубіжне Луганської області. Її чоловік Олександр Прокопенко загинув у власному дворі від поранення осколком у голову. Пані Надія була змушена покинути свою домівку. Жінка почала малювати у 60 років. Каже, що це її ліки.
«Я не очікувала, що Світлана Миколаївна залучить мене до заходу. Всі люди такі, що вже щось зробили, а я була там проста пенсіонерка. Це дає натхнення та певність, що я ще щось можу. Після того, що ми пережили, думала, життя закінчилося», — розповіла Надія Бобровська.
Жінка намалювала на камінцях ангелів та передала їх учасникам як оберіг.
«Мене витягло зі смутку тільки малювання, тому що людей поруч ніяких не було, лише донька та онук. Але вони також сумують за домом. Місто було зруйноване, три роки тривали обстріли. Я не знала, як виразити протест проти цієї війни. Тоді намалювала на огорожі сонечко, біля нього пташки, квіточки, метелики.
У 2017 році, після підписання Мінського договору, все стихло – місто почало відбудовуватися. Повернулися люди. Кожна четверта хата була понівечена. Скрізь – сліди від бомбардування. Між цими розбитими хатами – ворота з цим сонечком.
Сусіди мені казали: «Надю, ти всім так настрій підняла, повертаєш нас до мирного життя». А у 2022 році вже місто зовсім розбили, все згоріло. Вулиці нашої зовсім нема. Довго ті ворота стояли. Мені надсилали фото, де серед бур’янів та руїн ворота, що потемніли від дощів, стояли. Зараз від них немає й сліду…» — поділилася пані Надія.
Цією історією надихнулася авторка проєкту, тому сардак й отримав таку назву.
«Кармазин» створили для художника та педагога Ігоря Талалая. Нині чоловік служить в Збройних силах України. Сардак було передано до Чернівецького обласного художнього музею.
А сардак «Захисник» вручили Юрію Тичинському, військовому 79-ї окремої десантно-штурмової бригади та артисту Чернівецької обласної філармонії імені Дмитра Гнатюка.
Також сардаки вручили дружині полеглого героя Марині Шварцман, родині Макаренків – воїну та його матері, музикантові Ярославу Кушніру, лікарці Ірині Чемьоркіній та автору проєкту «Рутенія» Василю Чебанику.
Одна з організаторок Оксана Ротар каже:
«Це завершальний етап, бо перший – виставка «Не скину тя, мій сардаче». З колекції краєзнавчого музею ми виставляли сардаки, в нас їх 57. Друга виставка – це були сардаки, пошиті майстринею Світланою Крачило та її командою.
Сьогодні відбулась презентація, вручення людям різним – українцям. Це прості люди, в яких складна життєва історія. Як знак єдності, тут об’єдналася ціла Україна, тобто від Заходу до Сходу. Все це присвячене святкуванню 190-річчя Юрія Федьковича».
