Могила Юрія Сілюка
1 червня військовослужбовцю Юрію Сілюку мало б виповнитися 50 років.
Натомість його рідні та друзі зібралися, щоб згадати про нього, на сороковини після його загибелі. Юрія Сілюка знали у Луцьку, як телеоператора з багаторічними досвідом та стажем роботи, він також був знаним байкером та постійно на День свого народження, у День захисту дітей, об’єднував «байкерську тусовку» для організацій благодійних акцій у сиротинцях та дитячих будинках. З 2014 році Юрій Сілюк був у самообороні Волині, а з початком російського повномасштабного вторгнення взяв заздалегідь зібраний наплічник та пішов на фронт. Про це йдеться в сюжеті Суспільного.
Він дуже хотів потрапити на свої 50 років додому, зібрати друзів, навіть вже відпросився у свого командира, розповів брат Юрія Сілюка Олег.
«Наш Юрчик — його бабуся так називала, його так називали всі в родині. Як з дитинства він виріс дорослим, але він все одно був Юрчиком. Біля нас завжди була юрба дітей», —каже двоюрідна сестра Тетяна Розкошинська.
Юра завжди прагнув чогось нового, — каже брат Олег, він працював в поліграфії, телеоператором, інкасатором, таксистом.
«На своєму мотоциклі об’їздив всю країну. Доньку з собою часто брав, коли вона ще була маленькаґ. 12-13 років мала», — каже Олег.
За місяць до загибелі Юрій Сілюк купив новий байк, сам собі зробив подарунок на День народження, говорить друг-байкер Андрій Корпусов. На новому мотоциклі, як і щороку, планував покатати дітей з дитячого будинку.
«Він нас всіх за два тижні до 1 червня збирав і організовував поїздки в дитячі будинки. Цього року пропонував в Ківерцівський дитбудинок заїхати. Ми зараз працюємо над тим, щоб попасти туди», — каже Андрій Корпусов.
У Самооборону Волині Юрій Сілюк потрапив після одного інциденту, який стався на чергуванні, розповідає товариш Олександр Лєсной. Юрій Сілюк тоді знімав сюжети для «Нічної варти», коли поліції потрібна була допомога — він поклав камеру і почав допомагати.
«Практично вся Самооборона зараз, яка була на той час і в принципі продовжила своє існування, то вся Самооборона зараз воює. Не винятком став і Юрій Юрійович», — каже Олександр Лєсной.
Журналістка та подруга Юрія Сілюка Тетяна Хомич останньою спілкувалася з ним. Каже, він розповів їй, що йде на завдання, а ввечері вона дізналась, що він загинув.
«Я так розумію, на той день він був на машині евакуації. Зі слів його побратимів, він того дня вивіз дев’ятеро людей, двоє з яких були 200, всі решта 300 і знов поїхав, вже він лишився, вже його не стало», — каже брат Олег Сілюк.
Юрій Сілюк загинув 26 квітня в районі населеного пункту Архангельське Покровського району Донецької області. 30 квітня його поховали на Алеї почесних поховань міського кладовища у Гаразджі.
