Лідери думок не задоволені несміливими рішеннями.
Деколонізація у Харкові офіційно завершилася минулого тижня, але суперечки навколо нових назв вулиць і станцій метро не вщухають. Члени «Харківської топонімічної групи впевнені, що місто ще повернеться до перейменувань.
Ані Петлюри, ані Міська Барбари, не кажучи вже про Степана Бандеру. Харківська обласна адміністрація затвердила максимально нейтральний перелік нових назв для вулиць. У соцмережах назвали це боягузтвом та плебейством.
Секретар Харківської міськради проти Міська Барбари
Минулого тижня начальник ХОВА Олег Снєгубов підписав розпорядження про перейменування трьох станцій метро та 48 вулиць і цим, фактично, поставив крапку у довгому та скандальному процесі деколонізації громадського простору Харкова. Цьому остаточному рішенню передувала велика робота істориків, спеціалістів з топоніміки та краєзнавців, що з 2022 року працювали в робочій групі при міськраді, а цього року, коли повноваження перейшли до військової адміністрації, радили вже обласним чиновникам.
У мерії залишили для ХОВА найскладніше завдання: знайти нові назви для великих вулиць і проспектів, а також станцій метро, до яких харків’яни звикли і яким важко було знайти таку назву, яка задовольнила б усіх — і патріотів, і тих, хто ностальгує за радянською імперією та цінує її символи у вигляді Юрія Гагаріна чи звання Героя Праці. Патріотична спільнота, затамувавши подих, чекала, чи з’явиться на карті хоча б вулиця Симона Петлюри — так пропонували назвати вулицю Героїв Праці — проте дива не сталося. Вона отримала ім’я на честь невідомих Нескорених, а проспект Гагаріна став Аерокосмічним.
Про дискусію на цю тему, що далеко вийшла за межі Харкова, UA-NEWS.in.ua писав минулого тижня. Відомі харків’яни почали збирати підписи під зверненням до Олега Синєгубова з проханням не поспішати з рішенням та все ж таки назвати проспект Гагаріна Зміївським шляхом та перейменувати вулицю Кантеміра на честь львівського актора та музиканта Міська Барбари. Але було вже пізно — наступного дня розпорядження було підписане. У якості поступки патріотичній спільноті дві вулиці в центрі навали на честь письменників Розстріляного Відродження — Йогансена і Семенка.
«Це якесь плебейство, боягузство, втеча від реальності, відмова формувати саме українське топонімічне обличчя міста. Так, деякі вулиці відтепер носитимуть гарні людські назви. Вітаю друзів-харків’ян з цим і самого себе, бо тепер служу на Харківщині і мені не байдуже, кого і що ми вшановуємо. Так само поки підпису пана Синєгубова не дочекались Коновалець, Петлюра і інші провідники державницької ідеї. Це дуже погано», — так відреагував на новину про перейменування історик та письменник Вахтанг Кіпіані.
Найбільше обурення у відомих українців викликала відмова увічнити в топоніміці ім’я Міська Барбари. Музикант свого часу переїхав у Харків зі Львова, свідомо обравши місто на сході своїм домом, він був лідером зіркового гурту «Мертвий Півень» і дуже багато відомих людей, починаючи з письменниці Оксани Забужко і закінчуючи місцевими харківськими митцями знову і знову звертаються до міської влади з проханням вшанувати його пам’ять. Але, як писав UA-NEWS.in.ua, саме представники міськради в Робочій групі з деколонізації при ХОВА, а конкретно — секретар міськради Олександр Новак — чинили найбільший спротив іменам Петлюри, Барбари та інших українських політиків та митців на карті Харкова, наполягаючи саме на нейтральних назвах. Тож поки існує такий консенсус, шансів у громадськості щось змінити зараз небагато.
Нові назви не запам’ятають?
Страх видатних українських діячів — не єдина претензія, яку мають жителі міста та експерти з питань топоніміки до рішення і міської ради, і ХОВА. Нові назви часто майже дублюють одна одну і можуть створити плутанину. Приміром, вулиці Героїв Харкова та Героїв Рятувальників, або станції метро «Тракторний завод» і «Заводська» на одній гілці метро недалеко одна від одної.
Відома правозахисниця та експертка з медіаграмотності Наталія Зубар порівнює дві назви: проспект Героїв Харкова та проспект Науковий. Перша назва не прижилася, бо не має жодної прив’язки до місцевості, друга ж активно використовується.
«Проспект Науки зайшов більшості людей практично миттєво, бо наука там майже з першого до останнього будинку, і станція метро «Наукова» допомагала. Постійні частково отфонарні перейменування станцій заводської частини першої гілки метро призводять до того, що плутаються навіть корінні мешканці. Але при тому в місті суто в усній традиції пережили совок Москалівка, Заїківка, Журавлівка, Шатилівка, Сабурка і дуже багато старих питомих назв», — наводить приклад експертка.
Є такі назви, які з точки зору закону про деколонізацію можна не змінювати — наприклад, вулицю Академіка Павлова, адже вчений, на честь якого її названо, не займав офіційних посад в Російській імперії та не прославляв російську зброю. Але такі назви створюють спільний культурний простір з країною-агресоркою, а це неприпустимо — вважають у Топонімічній групі.
«Топонімів, пов’язаних з академіком Павловим — аж чотири: є вулиця, є провулок, в’їзд, проїзд. Тобто, навіть з точки зору плутанини частину з них треба замінити», — вважає член Топонімічної групи, депутат міськради Дмитро Булах.
Зараз Топонімічна група готує низку пропозицій до мерії щодо заміни деяких назв.
«Органи місцевого самоврядування за загальною процедурою можуть переіменовувати об’єкти топоніміки. Тому я щиро сподіваюся, що той суспільний резонанс, який викликали або відверто невдалі назви, або пропозиції, що не були враховані, ми зможемо допрацювати це з Харківською міською радою», — повідомила начальниця Північно-східного відділу Українського інституту національної пам’яті Марія Тахтаулова.
Досвід сусідів
Одночасно з Харковом змінювали старі російські та радянські топоніми Суми, Дніпро, Одеса.
У Дніпрі не злякалися відверто українських імен — відтепер там є вулиця імені харківського вченого-мовознавця Юрія Шевельова, видатного дисидента та політика В’ячеслава Чорновола, а також військових діячів УНР.
У Сумах тепер буде вулиця Симона Петлюри — на відміну від Харкова. Також там з’явилися вулиця Сумської тероборони та сквер Української Народної республіки. Але є нейтральні назви, наприклад, шляхопровід Залізничний.
Тим часом з Одеси «вигнали» Жванецького — відомий сатирик свого часу отримав російський орден «За заслуги перед Отчизной» III ступеня з рук Володимира Путіна. Серед нових топонімів багато таких, що пов’язані з подіями українсько-російської війни: вулиця 28-ї бригади, бульвар Військово-Морських Сил, провулок Госпітальєрів.
Автор: Олена Павленко